Попередній реліз однієї з найвідоміших і найдосвідченіших бард–рокових формацій країни мав назву «Неопалима купина» і складався з авторських композицій Анатолія Сухого і Олександра Веремчука на теми визвольних змагань українського народу. На той момент уже мало не хрестоматійними стали такі пісні, як «Пане полковнику», «Я — Крук»... Це — своєрідні пісні–візитки уславленої команди, яка фактично є ровесником Всеукраїнського фестивалю «Червона Рута». Тоді, у далекому 1989–му, «Рутенія» стала дипломантом у номінації «співана поезія».
Нинішній дводисковий альбом «Хто живий» група присвячує 29–річчю УНСО, усім борцям за волю України, а також світлій пам’яті Анатолія Лупиноса, Костянтина Єрофєєва, Руслана Зайченка. Частина пісень альбому належить авторам–унсовцям, вони ж їх і виконують за музичної підтримки учасників «Рутенії» (зокрема, йдеться про Григорія Лук’яненка, гітариста гурту). Він же здійснив аранжування і мастерінг дисків, які містять цілих 28 треків. Символічним для цієї роботи є те, що титульна пісня «Хто живий» була виконана за участю Сухого, Лук’яненка та Костянтина Єрофєєва, який, на жаль, покинув цей світ три роки тому. Звучить та пісня як своєрідний гімн усієї програми. Тут є ще один трек Кості Єрофєєва — «Легіонер», програмний у сольному однойменному альбомі співака. Варто зазначити, що вже кілька років поспіль повноправним учасником «Рутенії» є відомий бард Едуард Драч, який тут представлений піснею «Військо». З боку УНА–УНСО одним iз найяскравіших авторів є Василь Лютий (пісні «Гімн волі», «Холодний Яр»). Альбом «Хто живий» готували на студії «Рутенії» цілих три роки. Фактично цей реліз завершує так званий військовий цикл (альбоми «Неопалима купина» і «Хто живий»), а відтак, за словами Григорія Лук’яненка, наступний міститиме лірико–драматичні твори, пісні про кохання.
У 1989–му студенти Київського національного університету ім. Тараса Шевченка створили квінтет «Рутенія». Перші обойми пісень були такими собі «квітами зла», що сходили в коловерті нічних посиденьок, розпиття портвейну, демонстрацій протесту, іспитів, мандрівок, поетичного і політичного самвидаву та, ясна річ, рок–н–ролу, позаяк їхнє життя і було безперервним рок–н–ролом. Перший підпільний альбом «Україна сучасна» складався з відвертого стьобу, пародій і чорного гумору. Потім був ще крутіший альбом — «Похрещені вогнем», що його друзі–студенти просто «розібрали на цитати». Альбом «Вулиці рожевого міста» зробив гурт відомим, оскільки він був широко розтиражований. У 1998–му на київському лейблі «Гарба» був видрукований розкішний ритм–блюзовий диск «Провінційний джаз». Незачесані думки, смак «шершавого буття», дух катарсису та правдивий драйв зробили цей реліз справді визначним. Отже, двадцятирічна історія гурту триває, створено фестиваль пам’яті Костянтина Єрофєєва під назвою «Рутенія» та, звісно, народжуються нові пісні...