Між двома Бистрицями — найзручніше

Найкоротший шлях до знайомства з містом, мабуть, пролягає через екскурс у минуле.

Про те, як виник і розвився впродовж трьох з половиною століть розташований за 30 кілометрів від початку Карпатських гір Івано–Франківськ, на наше прохання розповідає головний історик міста, кандидат історичних наук Богдан Гаврилів:

— Найбільше місто Прикарпаття було засноване польським коронним гетьманом Андрієм Потоцьким. За його наказом на місці старовинного українського села Заболоття мешканці довколишніх поселень почали зводити фортецю, після того як повстанці Семена Височана, воюючи проти польської шляхти, 1648 року зруйнували потужний Пнівський замок. Як військовий оборонний об’єкт Станіславська твердиня, названа на честь гетьманового сина, проіснувала недовго. Навколо неї почало розростатися місто, яке стало впливовим торговельним, ремісничим та культурно–освітнім центром.

Сьомого травня 1662 року місто отримало магдебурзьке право, і цей день вважається датою його заснування. Упродовж наступного десятиліття дерев’яні укріплення замінили на цегляні, збудували два кам’яні в’їзди до міста — Галицьку та Тисменицьку брами, палац Андрія Потоцького, який у реконструйованому вигляді зберігся дотепер.

Після першого поділу Польщі в 1772–му місто потрапило під владу австрійського цісаря і стало окружним та повітовим центром галицької провінції. У вересні 1868–го Станіслав зазнав катастрофічної пожежі, внаслідок якої згоріла половина міста.

З історією Станіслава тісно пов’язана діяльність Івана Франка, котрий уперше побував тут у 1880–му. За особливих обставин потрапив у Станіслав відомий український громадсько–політичний діяч Мирослав Січинський. За політичне вбивство 12 квітня 1908–го у Львові галицького намісника Анджея Потоцького його засудили до страти, замінивши згодом вищу міру покарання 20–річним ув’язненням, яке він відбував у станіславській тюрмі «Діброва». Втекти звідти через три роки йому допоміг Дмитро Вітовський, пізніше — військовий міністр Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). До речі, в часи існування ЗУНР Станіслав майже п’ять місяців був її столицею.

Місто у межиріччі двох швидкоплинних Бистриць — Надвірнянської та Солотвинської — змінювало назву кілька разів, аж поки в 1962–му з нагоди 300–річчя від часу заснування його остаточно перейменували на Івано–Франківськ. До речі, за десятиліття до того місто ледь не поріднили з Йосипом Джугашвілі: у червні 1950–го Станіславська обласна рада депутатів трудящих нібито «на численні прохання трудових колективів» звернулася до вищих органів державної влади з проханням змінити назву обласного центру на «Сталінокарпатськ». На щастя, цю запопадливість місцевих компартійців у Кремлі не оцінили.

ЦИФРИ І ФАКТИ

Першу ратушу в місті збудували в 1672 році в стилі пізнього Ренесансу. Вона мала вигляд дев’ятиповерхової круглої вежі з кам’яною основою. Кілька разів перебудовувалася. Зазнавши значних руйнувань під час Першої світової війни, споруда ратуші після відбудови в 1935 році набула хрестоподібного вигляду і збереглася так донині. Вежа, що підіймається з основи хреста, має висоту 49,5 метра і закінчується своєрідним куполом, що нагадує військовий шолом. Це — єдина в Європі цивільна споруда з позолоченою верхівкою.