Позавчора у своєму будинку в Беверлі Хіллз, штат Каліфорнія, помер у віці 73 років один із найвидатніших співаків, музикантів та композиторів США ХХ століття Рей Чарльз. Він був одним із найбільших музичних новаторів Америки, який поєднав негритянський стиль церковного співу госпел з чуттєвістю світського негритянського музичного стилю блюз та таким чином створив нову якість — емоційний музичний жанр під назвою соул («душа»). Інший легендарний американський співак ХХ століття Френк Сінатра якось визнав: «Він є єдиним генієм у нашому бізнесі». Джазовий піаніст Арт Тейтум назвав Чарльза «Ейнштейном музики». Що б Рей Чарльз не виконував, блюз чи джаз, балади чи кантрі-енд-вестерн, він завжди при цьому комбінував емоційність негритянської музики госпел зі зрілим досвідом людини з класичною музичною освітою, яка захоплювалася музикою Сібеліуса та Шопена. Музика Рея Чарльза сприяла народженню іншого музичного стилю, який нам тепер відомий під назвою рок-н-рол чи просто рок, сприяла ліквідації бар'єру між музикою «білої» і «чорної» Америк.
Майбутній музичний геній Рей Чарльз Робінсон народився 23 вересня 1930 року в місті Олбані, штат Джорджія в бідній негритянській родині. У шість років він у результаті захворювання на глаукому втратив зір. У семирічному віці мати віддала сина до школи для сліпих та глухих, де надзвичайно обдарований хлопчик з допомогою шрифту Брейля швидко навчився читати та писати музику для великих оркестрів. Він упродовж короткого часу навчився грати на піаніно, органі, альт-саксофоні, трубі та кларнеті. В 15 років після смерті матері Рей Чарльз Робінсон став сиротою, тому залишив школу і почав заробляти на життя грою у великих і малих оркестрах. Саме в цей час він узяв артистичний псевдонім Рей Чарльз, щоб його не плутали з тодішньою зіркою американського боксу Реєм Робінсоном. Утім і колеги-музиканти, і публіка називали його просто «брат Рей». Таку ж назву отримала видана значно пізніше автобіографічна книга, в якій Чарльз написав: «Я народився з музикою всередині».
Він видав свою першу платівку з піснею Confession Blues («Блюз-визнання») 1948 року, а перший великий успіх до нього прийшов 1952 року разом з піснею I Got A Woman («Я знайшов жінку»), яка стала сенсацією з огляду на те, що її оцінила також і біла публіка. В період з 1954 по 1959 роки він видав на фірмі «Атлантік» цілу низку хітів, які тепер належать до золотого фонду американської музики. Починаючи з 1959 року, після переходу на фірму АВС, його репертуар поповнився досконалими баладами, зокрема «Я не можу перестати кохати тебе» та «Джорджія в моїх думках». Остання пісня тепер є офіційним гімном штату Джорджія.
Упродовж довгої кар'єри Чарльза були злети і падіння (певний час він був залежним від героїну). За своє життя Чарльз дав більше десяти тисяч концертів у десятках країн світу. За свої музичні досягнення отримав 12 нагород «Греммі». 1986 року президент Рональд Рейган особисто нагородив його за видатний внесок в американську музичну культуру. Рей Чарльз був двічі одружений і розлучений, але загалом він мав 12 дітей від п'яти різних жінок.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
