Любителі яскравих подорожей, чарівних місць і нестандартних ідей до 18 грудня можуть потрапити у Венецію. Причому не виїжджаючи з Києва. «Подорож» організовує столична арт–галерея «Мінус 4», що запрошує на виставку «Венеція. Відображення». Невелика виставкова зала перевтілилася на вузеньку венеціанську вулицю: навкруги красуються зафіксовані на фото краєвиди міста води, лежать морські водорості, а над головою сохне «італійський фешн». «Ідея виставки з’явилася сама собою. Венеція — місто моря, в якому відбиваються будинки, катери, люди, сувенірні ятки. Але показувати відображення таким, яким воно є, думаю, банально. Тож ми вирішили відбивати фотографію у фотографії», — зазначає куратор експозиції Ганна Міхєєва.
Свого часу автори виставки — Григорій Близнюк, Раїса Вітановська, Олена Плотницька, Ганна Міхєєва, Юрій Семенов, Оксана Шевченко, Анастасія Василишина, Євгенія Притула — подорожували Венецією, фіксуючи її на фото. Згодом з’ясувалося, що вони мають знімки різних, але дуже схожих місць. Світлини сколажували так, що спершу здається, ніби дивишся на два фото єдиного об’єкта, одне з яких просто перевернуто. Однак під час «подорожі» знімками розумієш, що зображення різні. Фотошоп застосовано лише під час комбінування світлин.
Усі арт–роботи представлені вперше, вони зображують Венецію під нестереотипним кутом зору. Звісно, не обійшлося без фотографій знаних «символів» цього міста: гондол, затишних вуличок, мосту Ріальто. Проте експонати «заграють» із глядачем, пропонуючи знайти відмінності в місцях–«двійниках», дозволяють вгледіти «дволикість» міста, відвідати ірреальний світ, де існує утопічний острів, вода в одну мить постає й озером, і морем... Власне, створено таке собі «задзеркалля» як вигаданий, казковий простір. Модельєр Анастасія Василишина вивернула Венецію навиворіт. У її уявленні місто постає людиною, серце якої — люди, судини — вулиці. Така людина–Венеція викликає двоякі почуття: з одного боку, виглядає дещо дивно, з другого — зацікавлює своєрідною уявою авторки. Ще одна унікальна інсталяція — акваріум, наповнений блакитною водою, на поверхню якої проектується відео, відзняте у Венеції. Ідея справді цікава, однак вирушати до відеомандрівки не зовсім зручно. Було б ліпше, якби на відбиття міста у воді можна було дивитися з якогось підвишшя.
«Ідучи на виставку, я не знала, що мої знімки експонуватимуть, тож ледве їх упізнала. Ганна Міхєєва, маючи мої фото, просто їх сколажувала. Венеція — казкове місто, що надихає. Уже маю декілька художніх робіт, створених під враженням і Венеції, й Італії загалом. Ця виставка справді сколихує спогади. Мені знову захотілося до цього міста», — поділилася враженнями художниця Раїса Вітановська.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
