Корова у безвиході

З настанням зими в Україні прогнозують хоча й незначне, але таки подорожчання молокопродуктів. Точніше, збільшення ціни на товар, який вітчизняні виробники мають фантазію називати молокопродуктами. Проти того, аби водянисту й знежирену рідину білого кольору розливали у пакети з написом «молоко», виступив навіть сам Прем’єр–міністр Микола Азаров. «У молоці виявлено 20% жирів немолочного походження», — заявив він нещодавно. Експерти ж стверджують, що Миколу Яновича його оточення трохи ввело в оману, і насправді ситуація виглядає значно гірше. Принаймні, за статистикою, Україна постійно збільшує імпорт пальмової олії — тільки за нинішній рік — на 15%. Йдеться про той самий найдешевший рослинний жир, який виробники щедро додають у молокопродукти.

«Не пийте, хлопці, молоко!..»

Той факт, що Прем’єр дав доручення Держспоживнагляду з’ясувати «справжність» вітчизняних продуктів харчування, свідчить, що проблема стоїть гостро, і стосується не тільки молокопродуктів. Завдяки рослинним жирам вдається значно здешевити продукт, що важливо саме нині, коли купівельна спроможність наших співвітчизників падає так само стрімко, як і галузь молочного тваринництва в цілому.

Ще один «плюс» пальмової олії — вона суттєво подовжує термін зберігання продукту, в якому міститься. Раніше згідно з Держстандартом, молоко могло зберігатися не більше трьох діб, зараз же ми читаємо на упаковках: 14, 35, а іноді й 180 діб. До речі, сама «ефіопська діва» (олію експортують саме з цієї африканської країни. — Авт.) може протриматись у кулуарах агропідприємств без діла близько року. Дієтологи ж зізнаються, що вона не є здоровим продуктом харчування, оскільки містить велику кількість насичених жирних кислот, які сприяють підтримці високої концентрації холестерину в крові. А тому в окремих випадках може призвести до розвитку атеросклерозу. За даними лікарів, окремі добавки, які використовують вітчизняні переробники, можуть спричинити хвороби життєво важливих органів людини.

Тим часом на упаковках молока жодних надписів про використання олії, консервантів, так званих Е–добавок ви не знайдете. Закон не вимагає. Хоча у сусідній Росії не так давно ухвалили технічний регламент, у якому чітко прописано, що можна називати «молоком», а що — тільки «молочним напоєм». Так, назва «молоко» може застосовуватися тільки щодо незбираного молока, продукція ж, відновлена iз сухого молока, буде називатися «молочний напій». Кефір iз фруктами називають словосполученням «фруктовий кефір», а «несправжнє» масло — «спред». Терміни ж «кефірний продукт», «сметанний продукт», «йогуртовий продукт», «сирний продукт» означають, що ці продукти мають у своєму складі рослинні жири або сою. Що стосується України, то серед десятків найменувань товарів ми зустріли лише двох виробників, які чесно називають своє масло «солодковершковий спред».

Уже десять років, як не мукать...

Утім вітчизняні виробники безжально ллють олію у молоко, не лише бажаючи заощадити: в Україні хронічно не вистачає сировини для молокопереробної промисловості. Тобто натурального молока. І тих, хто дає цю сировину. Тобто корів. Поголів’я останніх у нас різними темпами, але з кожним роком поступово скорочується. Скажімо, якщо у 2009 році в країні виробляли 11,6 млн. літрів молока, то за підсумками минулого — 11,2 млн. Водночас молочне стадо із 2,7 млн. голів у січні 2010 скоротилося до 2,6 — у січні нинішнього року. Падіння поголів’я ВРХ відбувається ще стрімкіше: із 4,8 млн. голів у минулому році до 4,5 млн. — у нинішньому.

За останні 10 років поголів’я худоби у нашій країні зменшилося удвічі. Ті, хто пам’ятають радянські часи, нагадають: у 1990 році у шести регіонах тодішньої УРСР надоювали по 1,2 млн. тонн молока, а в 2010–му п’ять областей задовольнялися лише половиною цього обсягу, проте переважна більшість ледве дотягнула до показника 500 тонн.

При цьому попит на продукцію, навпаки, зростає. «Частково наші потреби у молокопродукції задовольняє імпорт, щоправда, він є незначним за обсягами, — пояснює «УМ» аграрний експерт Андрій Товстоп’ят. — Молоко ми купуємо у Білорусі та Польщі, масла та дорогі, так звані делікатесні, сири — у Європі, йогурти — в Росії. Щоправда, в останньому випадку йдеться про продукцію переважно великих міжнародних компаній, які мають свої виробництва саме у цій державі».

На відміну від наших сусідів, 80% усього виробництва українського молока припадає на приватний сектор. Кінцевий продукт є менш якісним через великий вміст бактерій та обходиться переробникам дорожче. Навіть з урахуванням того, що приватникам вони платять за молоко менше, ніж господарствам. Неякісна сировина, на якій працюють наші молокозаводи, перекриває шлях їхній продукції на Захід. Скажімо, в одному грамі російського молока вищого ґатунку допускають наявність 100 тис. бактерій, а в українському — утричі більше. Для Європи ідеальний варіант — 30 тис., а в США — лише 10 тис.

За нормами ж СОТ, на переробку не повинно йти молоко від індивідуальних господарств iз малою кількістю корів. Тобто звідти, де корів доять руками: за міжнародними стандартами виробництва, молоко не повинно контактувати та взаємодіяти  з повітрям. Вакуумні автоматичні дійки дозволяють протистояти проникненню бактерій із навколишнього середовища.

Дорогі ви наші телички!

На перший погляд, дивно, але потенційно найприбутковіший сектор, у якому одна правильно вкладена гривня дає чотири гривні прибутку, нині перебуває на межі краху. Тенденції залишаються сталими і невтішними: середньорічний надій на корову в Україні вдвічі нижчий від європейського та втричі менший, ніж в Америці та Ізраїлі.

«Ми — шалено неефективні!» — підтверджує президент Асоціації виробників молока України Андрій Дикун. Важко з ним не погодитись, адже коли в Україні видоюють у середньому 4 тисячі літрів на одну голову, в Ізраїлі в цей час видоюють 12—14, в Америці  — 10—12. За словами експерта, молочне виробництво може бути бізнесом, якщо ставитися до нього серйозно. «Десять мільйонів доларів окупляться вже через 8 років», — ствер­джує Дикун. Щоправда, він забув уточнити: ефективна робота ферми можлива лише за умови великих обсягів і сучасного обладнання: охолоджувача, доїльної зали, молокопроводу. Мінімальне поголів’я за таких умов має становити щонайменше 300—500 корів.

За словами Андрія Товстоп’ята, вартість одного так званого «корово–місця» становить близько 10 тисяч доларів. Плюс затрати на купівлю корови. «Імпортна телиця молочної породи обійдеться в 1,5—2 тисячі євро, вітчизняна — близько тисячі», — констатує Товстоп’ят. Відтак отримуємо мінімальний обсяг інвестицій на рівні 400—500 тисяч доларів. Охочих вкладати такі кошти в український АПК негусто. «Втім існує державна програма відшкодування затрат на розвиток тваринництва. Під неї виділено 600 млн. гривень», — продовжує аналітик. Щоправда, за його словами, скористатися державними грішми не так вже й просто: господар спочатку має за свої кошти збудувати ферму — і лише потім, щонайменше через рік, запросити до себе міністерську комісію. Яка й вирішить: давати гроші чи ні... А враховуючи рівень корупції у всіх сферах, пов’язаних із виділенням бюджетних дотацій, та недоступність банківських кредитів для аграріїв, використати ці кошти за призначенням доволі важко.

І в цій кризовій для галузі ситуації наша рідна держава не лише не допомагає, а й суттєво заважає рідним переробникам. Йдеться насамперед про зміну формули нарахування дотації, яку вона виплачує переробникам. За старими правилами гри, які успішно діяли ще торік, переробні підприємства не платили державі ПДВ за виготовлену продукцію, акумулюючи ці гроші на своїх рахунках. І потім розподіляли цю суму серед виробників сировини. «Все відбувалося дуже швидко, — каже Андрій Товстоп’ят. — Державні гроші оперативно надходили до селянських господарств».

Із нинішнього року Кабмін Миколи Азарова — нашого Прем’єра, який справедливо обурюється штучними домішками у молоці, — змінив порядок виплати цих грошей. Переробників зобов’язали виплачувати ці гроші державі, яка не одразу перераховувала їх виробникам, а акумулювала на спеціальному рахунку. Ще напередодні запровадження новації у досвiдчених людей з’явилася підозра, що селяни не отримають нічого. Минув рік — і виявилося, що скептики мають рацію! «Кошти, на жаль, не повертаються», — констатує Товстоп’ят...

Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ,
Ольга БОНДАРЕНКО

ТЕНДЕНЦІЇ

Бідні — наліво, багаті — по молоко!

Експерти галузі молочного тваринництва прогнозують, що за збереження нинішніх тенденцій вже незабаром можна буде говорити про розшарування ринку на два полярні сегменти: натуральних, але вкрай дорогих молочних продуктів, і значно дешевших «молоковмісних», якими і вимушена буде задовольнятися більша частина пересічних українців.

Визначити — молоко перед вами чи молочно–олійний фальсифікат — можуть лише професіонали. «Народний рецепт — буцімто справжнє молоко, закипаючи, рясно піниться, на відміну від «олійного» — не має перед собою жодного наукового підгрунтя», — каже доктор біологічних наук, професор Ольга Якубчак. За її словами, зробити це можна тільки у лабораторії. Причому, такі аналізи є дуже дорогими і складними. «В принципі, не кожна лабораторія може їх провести», — констатує Якубчак.