Валіза з крильми — такий простий, але не позбавлений смаку (валізка розцяцькована соняшниками, що проростають із давнього українського символу — дерева життя) логотип нового кінопроекту «Україно, гудбай» від творців нашумілого альманаху «Мудаки. Арабески». «Згідно з дослідженням, проведеним цієї весни центром «Софія», 34,1 відсотка українців готові виїхати з України. І чим молодша група опитаних, тим більша готовність емігрувати», — редактор проекту Володимир Войтенко представляє невтішну статистику, яка надихнула українських кінематографістів на художнє осмислення суспільної хвороби, що сильно почала проявлятися в останній рік. Альманах «Україно, гудбай» складатиметься із 30 короткометражок, 16 iз яких підтримає Державне агентство України з питань кіно. Так, іронія долі: влада, що штовхає українців як на зовнішню, так і внутрішню еміграцію, готова говорити про цю проблему, хоч і метафоричною кіномовою. «Це дуже болюче питання для країни в цілому, — погоджується Катерина Копилова, голова Державного агентства. — Тому мені хотілося би, щоб підтримка з боку держави такого проекту, як «Україно, гудбай», сприймалася як зріла позиція держави, як відповідальність за своїх людей, за свою країну... Якщо держава в це включилася, це значить, що ми стали на шлях вирішення цієї проблеми». У даній ситуації державна відповідальність полягає у чотирьох мільйонах гривень, які ось–ось мають надійти на рахунки проекту як частина Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів 2011—2012 рр. Загальний кошторис проекту — вісім мільйонів 300 тисяч гривень.
Наразі на стадії готовності уже 11 картин — до кінця року творці обіцяють закінчити до 80 відсотків роботи, але проект ще відкритий до нових сценаріїв та ідей. Погоджуючись iз тим, що «Україно, гудбай» — це малобюджетний проект, його продюсер Ігор Савиченко все ж зізнається, що тепер, на відміну від «Мудаків», довелося відійти від концепції створення фактично аматорського кіно, коли знімали фотоапаратами й працювали на голому ентузіазмі: «Ми зрозуміли, щоб осилити такi обсяги робіт, нам треба розширятися. На наше прохання відгукнулися багато компаній. І це важливо для кінематографа України, що компанії, які фактично конкурують у рекламі, серіальному телевиробництві, змогли об’єднатися навколо цієї ідеї». Концепція «гуртом і батька легше бити» полягає в обміні технікою, кастингом, другими режисерами, операторами. Частина фільмів має досить високий бюджет, тому їх почнуть реалізовувати, коли надійдуть державні гроші.
На презентації проекту журналістам показали тізери окремих картин, як–то «Янгол смерті» режисера Володимира Тихого (він працював і над «Мудаками», а в даному проекті освоює кілька робіт), сценарій театрального критика Марисі Нікітюк. У проекті беруть участь й інші знані в літературних і кіноколах України особистості: письменниця Катерина Бабкіна (сценарій до фільму «Сова»), кінокритик і режисер Аксінья Куріна («Краса (Гауді)»), режисер Віра Яковенко («Металобрухт»).
«Українська прем’єра українського кіно планується у листопаді 2012 року — перед апокаліпсисом», — анонсує директор компанії «Артхаус Трафік» Денис Іванов. Як бачимо, із гумором і тверезим оцінюванням у авторів проекту все «ок». Очевидно, що «Україно, гудбай» буде не для слабкодухих.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
