Свій четвертий повноцінний номерний альбом одна з найпопулярніших українських команд лише починає презентувати, щоправда, поки що в Росії, але вельми масштабно і гучно. Українська офіційна прем’єра бумбоксівської платівки відбудеться у Києві 9 грудня. Як і слід було очікувати, над новим матеріалом працював розширений колектив музикантів, хоча кардинально на загальний саунд це не вплинуло. Найбільша зміна — це, власне, помітне подорослішання самих музикантів, зокрема лідера–вокаліста Андрія Хливнюка. Йдеться про світогляд і світовідчуття матеріалу: пісні стали більш ємкими, філософськими, але не втратили притаманних гурту гостроти, сарказму і гумору. Водночас музична палітра і надалі залишається доволі прозорою й легкою — це примхлива суміш рок–н–ролу і хіп–хопу з делікатними домішками джазу, своєрідним вокалом і месиджами головного генератора ідей Андрія Хливнюка.
Хтось порівняв «Новий вік» із бочкою з динамітом — і це цілком слушно відносно половини треків: iдеться про такі пісні, як «За буйки», «Немає ТБ», «Брехня», «Крапка», «Самольотик». Окремої уваги заслуговує кавер–версія «класичної» пісні «Братів Гадюкіних» — «Звьоздочка», яка стала одним із найбільш вдалих переспівів на знаменитому концерті–присвяті Сергію Кузьмінському «Я вернувся домів». Самі музиканти «Бумбокса» стверджують, що «Середній вік» не містить якоїсь особливої концепції, окрім фіксації очевидного біологічного факту змужніння. Студійна робота над альбомом тривала уривками упродовж півроку, в паузах поміж гастрольними поїздками. Нині «Бумбокс» — це передусім іронічний, м’який і дещо меланхолійний вокал Андрія Хливнюка, лагідне «срібло» вишуканої акустичної гітари Андрія «Мухи» Самійла, ритм–бокси і різні діджейські прибамбаси Валентина Матіюка та, безумовно, грамотний менеджмент Бориса Гінжука. Цікаво, що і надалі музика групи залишається своєрідною антитезою конвеєрній попсі у нас і в Росії. Не всі, напевно, пам’ятають, що і гітарист, і діджей протягом семи років грали у складі групи «Тартак», а Андрій Хливнюк був вокалістом черкаської хіп–хоп групи «Графіт». На початку літа 2005–го музичні сайти і видання наповнилися ейфорійними пасажами і вигуками захоплення, які можна поєднати неологізмом «бумбоксоманія». Йшлося про альбом «Меломанія», який видавці задовго до появи офіційного релізу поширили у модних тусовках у вигляді промо–дисків. Тому в день презентації «Меломанії» у клубі «Квартира бабуїн» можна було спостерігати захоплених фанів, які натхненно підспівували музикантам. Вони вже знали, якому з нових українських проектів судилося вибухнути невдовзі на повну силу...