...І дилер, Сарамаго друг

За гучною назвою стоїть колекція португальського галериста і арт–дилера Агостіно Кордейро, в якій переважають роботи сучасних іспанських та португальських художників. Із 60 імен, представлених у Києві, — 22 португальські і 26 іспанські. Більшості публіки вони нічого не говорять, адже відомими стають лише ті, хто засвітився на американському або британському арт–ринку, тому флагманськими роботами виставки стали два портрети американця Енді Ворхола, засновника поп–арту, ікони сучасного мистецтва в історичному його значенні. На чільному місці при вході розміщений портрет філантропа і президента Neon Museum із Лас–Вегаса Барбари Молески (1980) — на лондонському аукціоні Sotheby’s її естімейт був у межах 100—150 тисяч фунтів, трохи далі портрет 1975 року Drug Queen. Із тих імен, якими пишається власник колекції, — американський художник і кінорежисер Джуліан Шнабель (у Київ привезли його роботу «Кало» (1988), відомий іспанський художник Мікель Барсело, чия ретроспектива проходила в Центрі Помпіду,а ілюстрації до «Божественної комедії» Данте виставлялися в Луврі — безпрецедентним успіхом можна вважати те, що цьому художнику довірили розписувати капелу Святої Трійці у головному соборі Пальми–де–Майорки, побудованому у ХІІІ столітті, та відомий італієць Франческо Клементе (працював з Енді Ворхолом та Жан–Мішелем Баскія) з однією роботою.

Із 340 робіт, представлених на виставці, більшість — це живопис. Куратор «Мистецького арсеналу» Олександр Соловйов похвалив португальського галериста, що той не боїться виглядати старомодним, купуючи і демонструючи живопис, який вважається, м’яко кажучи, не найпередовішою технікою у contemporary art. Утім ближче до входу можна побачити об’єкт португальського архітектора Едуарду Соута де Моура — цьогорічного переможця архітектурного нобеля Pritzker Prize та вражаючу інсталяцію Рафаеля Каногара «Покарання» (1970). Виставка, зібрана за принципом клаптикової ковдри із робіт авторів різних поколінь, напрямів, течій, цікава без прив’язки до роздутості імен. Абстракції Франсіско Бахона, схематичні роботи Балтазара Торреса, чудова і за ідеєю, і за виконанням серія Маріо Бісмарка — поєднання кольору і ч/б, стилістики кіно і філософії живопису, майстерність композиції, кросворд зі знання культури (грандіозне запитання, яке поставили художнику на київській прес–конференції: а що означають кола і прямокутники на ваших роботах), тривожний неореалізм Антоніо Маседа. Цікаві роботи Антоні Тап’єса, в яких він поєднує живопис, рельєф, колаж. Мені навіть здалося, що в цій сукупності полотен на різний смак вдається розгледіти традиції іспанського мистецтва, португальські особливості — в експресивності, кольорах, якісь відгуки на Веласкеса і Гойю, у примітивізмі, що в усіх випадках має національні корені.

Виставка експонуватиметься у «Мистецькому арсеналі» до 4 грудня, і весь цей час у Києві будуть присутні власник колекції Агостіно Кордейро та члени його команди, адже за високими словами про просвітництво українців і співпрацю «Мистецького арсеналу» зі світовими арт–інституціями стоїть ще й комерція. Джерела «УМ» розповіли, що твори, представлені на виставці, продаються. Звісно, ціни не зазначені біля робіт, але співробітники Cordeiros Gallery люб’язно допоможуть впоратися із «пустою цікавістю». Коли пана Агостіно запитали, чи відчуває він себе дитиною і чи радіє по–дитячому від придбання нових робіт, від мистецтва, він, звісно, сказав, що і такі емоції є, але по–дорослому не став морочити голову: мистецтво — це чудові інвестиції. І додав, що не проти був би купити деякі роботи українських художників, які він бачив на Art Kyiv Сontemporary. Як справжній арт–дилер, якого президент мадридської асоціації арт–критиків Томаш Паредес порівнює із великими маршанами початку ХХ століття, зокрема Деніелом Канвейлером, головним дилером кубізму, португалець не розкриває карти й імен не називає, так само не розголошує загальну вартість колекції. Цікава сама фігура галериста та колекціонера. Невисокого зросту, приземкуватий, на прес–конференції він з’явився у чорному костюмі, червоній вузькій краватці, old–fashion окулярах і капелюсі — усе разом це тягнуло на щось середнє між Дені де Віто, Луї де Фюнесом і Микитою Хрущовим. Томаш Паредес пише, що пан Кордейро «знає що купувати і що утримувати, без імпровізацій та випадковостей», він великий бібліофіл і сам займається книговиданням, дружив із видатним португальським письменником, лауреатом Нобелівської премії Жозе Сарамаго, який писав вступні тексти до деяких публікацій галереї, зокрема до книжки про Роджеріо Рібейро.

Крім Агостіно Кордейро, на відкриття виставки приїхали мистецтвознавець Томаш Паредес, знамениті португальські художники Антоніо Маседа і Маріо Бісмарк, а рівень вернісажу засвідчив Надзвичайний та Повноважний Посол Португалії в Україні, який, утім через невідкладні справи в офіційній частині участі не брав — заїхав на кілька хвилин. Рівень VIP–запрошених теж мав бути відповідним — усе ж на них покладаються певні надії як на потенційних покупців, ось і каталоги для кожного VIP’а приготували. А поки йшла прес–екскурсія і прес–конференція, парубок у камуфляжі з овчаркою–експертом оглянули всі бокси та закутки «Мистецького арсеналу» — це служба безпеки Голови Верховної Ради Володимира Литвина перевіряла територію перед приїздом спікера.