Фольк–старт

Всеукраїнський фестиваль «Червона рута», попри процеси нищення усього українського, вкотре засвідчив, що «не вмре, не загине» не лише українська пісня, а й споконвічний зв’язок народу зi своїм корінням, звичаями і традиціями. Музичний форум, що дав старт таким грандам, як «Брати Гадюкіни», ВВ, «Кому Вниз», «Плач Єремії», ТНМК та іншим, знову якщо і не «запалив» нових зірок, то подарував спраглому до української музики слухачеві кілька десятків талановитих виконавців та колективів.

Автентичний ажіотаж

Дванадцятий фестиваль, переїхавши із рідних Чернівців до Києва, тривав чотири дні — із 17–го по 20 листопада. У конкурсі взяли участь рекордні 850 молодих виконавців i гуртів з усіх областей України та Криму. Всі вони змагалися за першість у шести жанрах: поп–музика, танцювальна музика, рок–музика, акустична музика, інша музика. Але найбільше учасників змагалися у жанрі українського автентичного фольклору (544 особи, 74 солісти та гурти), який представили у трьох напрямах: традиційний народний спів, обрядові дійства, народна інструментальна музика. Для відомих конкурсних фестивалів це ексклюзив, для «Червоної рути» — прецедент, адже раніше фольк окремою номінацією на форумі не звучав.

«Збирати фольклор — це найбільша радість, яку можна уявити, — коментувала свій виступ на гала–концерті у Театрі оперети Оксана Вовк, учасниця гурту «Сіверські клейноди» з Чернігова, що здобув другу премію. — Ми їздимо селами Чернігівщини, це регіон, який узагалі не вивчений, тому «Сіверські клейноди» взяли цю справу на себе та назбирали у свій репертуар уже дві сотні пісень». Успішною участь у «Червоній руті» також стала й для наступних гуртів, що вийшли до фіналу: «Сільська музика», «Леля» (Рівненщина), «Серпанок» (Сумщина), «Дивина» (Донеччина), «Ладовиці» (Хмельниччина), «Михайлове чудо» (Київщина), «Цімборики» (Закарпаття), «Джерельце» (Житомирщина), «Лілея» (Дніпропетровщина), «Муравський шлях» (Харківщина).

На тлі малознаних автентичних гуртів так би мовити хедлайнером «Рути» була формація «Хореа козацька» — унікальний у своєму роді колектив, що відтворює барокову музичну спадщину України. Абсолютно очікувано «Хореа» здобула першу премію у номінації «Українська музика усно–пісенної традиції». А от до цеху знаних кобзарів увійшли Євген Ветрук із Херсона та Олександр Тріус із Сум (премії у номінації «Кобзарське виконання»). Переможцем у номiнацiї «Сольний спів» став 21–річний Олексій Заєць, унікальний носій поліського співу, який не так давно отримав значну порцію популярності після участі в одному з талант–шоу.

Не Філею єдиним

Сучасна українська музика на «Руті» була представлена бідніше, проте не менш барвисто. У номінаціях «Популярна музика», «Сучасна танцювальна музика», «Інша музика», «Акустична музика» та «Рок–музика» першої премії удостоївся лише один гурт — ILLARIA з Києва («Інша музика»). І не дарма — колектив, що у своїй творчості поєднує народний спів із важким гітарним звучанням, виступив на гала–концерті чи не найвдаліше. Хоча були у конкурсі й справжні «унікали»: до прикладу, київський SЮR BAND (друга премія в «Іншій музиці») влаштував на сцені перформенс — дивно одягнені музиканти (хто в шоломі, хто — з рогами на голові) відіграли вступ, вокалістка вийшла у кімоно і пробурмотіла текст нібито японською, а потім гурт розіграв сценку зі смертю плюшевого поросяти, за яким усі голосили, закінчивши все заспівом про без­хмарне небо. Про колишнью славу «Червоної рути» часів ТНМК й «Тартака» нагадали хмельницький гурт «Різні» (третя премія «Сучасної танцювальної музики») й «Рокаш» із Мукачева (друга премія «Рок–музики»).

Лауреатами також стали відомі нашим читачам гурт «Крапка» із Запоріжжя та кияни «Вперше чую» (друга премія у «Акустичній музиці»). Нагороду для «Вперше чую» можна вважати більш ніж заслуженою, адже гурт уже кілька років катається усіма можливими фестивалями, а їхні хіти «У смузі світла» й «Буду байкером» крутяться у плеєрі багатьох українських меломанів.

Під час гала–концерту глядачі Театру оперети неодноразово несхвально гули, а то й викрикували «Ганьба!». Так вони реагували на репліки ведучого концерту Євгена Нищука, який не добирав слова для оцінки поточної ситуації в Україні (приміром, «Телевізор краще не вмикати, бо там монстри Філя і Басков»). Тож «Червона рута» традиційно, крім мистецької, несе ще одну, не менш важливу місію — громадянську, збираючи справжніх однодумців та патріотів.