Володимир Осадчий на тлі «мозкового центру» свого інституту. Цей суперкомп’ютер опрацьовує інформацію з супутника і метеостанцій з усього світу та проводить розрахунки погоди. (Фото Юрія САПОЖНІКОВА.)
Завтра гідрометеорологічна служба України відзначатиме 90–річний ювілей свого заснування. Між іншим, погоду в нашому домі «роблять» більше 5 тисяч людей — саме завдяки їм ми знаємо, брати з собою сьогодні парасольку чи варто вдягтися легше. І саме до них звертаємося, коли хочемо дізнатися, коли нарешті закінчиться спека чи піде такий довгоочікуваний дощ… Але останніми роками у нас що не пора року — то якась аномалія. Погода стала примхливою і нерідко випробовує нас крайнощами — кидає «то в жар, то в холод». От і цьогоріч на календарі — друга половина листопада, а деякі дерева ще не поспішають скидати своє листя. Нас уже не здивуєш Новим роком без снігу, каштанами, які вдруге цвітуть через теплу осінь, спекотним травнем… Що відбувається з погодою і чого чекати від неї в майбутньому, про це ми розмовляємо з директором Українського науково–дослідного гідрометеорологічного інституту МНС України та НАН України, доктором географічних наук, членом–кореспондентом НАНУ Володимиром Осадчим.
— Володимире Івановичу, можете сказати, якої зими українцям чекати цьогоріч?
— Робити довгострокові прогнози — справа невдячна. Якщо вам хтось скаже, що може спрогнозувати зиму, не вірте! Занадто складними є синоптичні процеси, які відбуваються на Земній кулі. Довгострокові прогнози, як правило, не справджуються. Можна вірити прогнозам на 3—5 діб уперед. Не більше!
Проте, враховуючи тенденції, можу сказати, що місяць лютий у нас стає останнiми роками все холоднішим. Якщо середня температура лютого в 1996—2000 роках була мінус 1,9оС, то середня в 2006—2010–му — вже мінус 3 градуси. А от грудень стає теплішим, листопад — теж.
— Учені вашого інституту спрогнозували, що до 2100 року в Україні температура підвищиться на 2—3,8 градуса. Наскільки суттєві зміни для країни це спричинить?
— Це не стільки прогноз, скільки проекція зміни клімату. Це не означає, що саме так і буде. Але судячи зі змін температури повітря, які ми спостерігаємо на території України, в першу чергу температура підвищується взимку. А також навесні — в березні–квітні. Нами встановлено, що потеплішання зим вже призводить до перерозподілу водного стоку. Його об’єм узимку збільшується. З одного боку, для водного господарства це краще. Але збільшення температури взимку призведе до зростання кількості захворювань як людей, так і рослин та тварин. Адже взимку ми матимемо не надто приємну погоду: невисоку температуру від мінус 1 до плюс 2 градусів і високу вологість. Для організму це важко, а для життєдіяльності, наприклад, вірусів — дуже добре, адже за низьких температур вони не виживають і не розмножуються. Тому, наприклад, у вологу плюсову погоду людина має більше шансів підхопити грип, ніж на тріскучому морозі. Але варто пам’ятати, що на тлі загальної «теплої» тенденції можуть бути і різкі провали температури — до 30 градусів морозу.
А от для літнього періоду характерна циклічність коливань температури тривалістю в 60—65 років. Зараз ми перебуваємо на піку цього циклу і в наступні 30 років буде спад температури приблизно на один градус. Це добре — літні місяці будуть не такі спекотні, й ми почуватимемося комфортніше.
Поки що кліматичні зміни для сільського господарства нашої країни лише на користь. На думку західних експертів, вже зараз в умовах кліматичних змін ми можемо вирощувати в 4 рази більше зернових, ніж вирощували досі. І той чудовий урожай, який ми мали цього року, свідчить, що умови для розвитку сільського господарства справді покращилися. А ще взимку ми можемо економити більше палива.
— Які фактори впливають на погоду в Україні?
— Їх дуже багато. Як зовнішніх, так і внутрішніх. Зовнішні — це стан Сонячної системи, активність Сонця, плями на ньому, сонячне випромінювання, зміна кутової швидкості обертання Землі. Внутрішні — це стан гідросфери, атмосфери, літосфери, біосфери і кріосфери. Наприклад, Чорне море має значну теплоємність і може суттєво впливати на температуру на узбережжі. Як відомо, море повільніше нагрівається, але й повільніше вистигає. Якщо, наприклад, температура води в Чорному морі становить 15 градусів, у Ялті може бути плюс 5, тоді як у нас, у Києві, лише плюс 2.
Важливу роль відіграють циркуляційні процеси в атмосфері. В лютому 2009 року ми спостерігали ситуацію, коли в нашій країні температура була 9 градусів тепла. І глобальне потепління тут ні при чому! Просто холодне повітря з півночі через Францію, Італію потрапило до Африки і, нагрівшись там, повернулося через Чорне море в Україну. От і вся причина аномально теплого лютого 2009 року. А, наприклад, входження арктичного повітря з Північно–Льодовитого океану може понизити температуру й до 10—25 градусів із позначкою мінус.
— Кажуть, наші Карпати є своєрідним щитом від кліматичних несподіванок. Це так?
— Звичайно. Якщо йде фронт із південного заходу, влітку Карпати першими приймають на себе цей удар. Гори затримують циркуляційні процеси. Тепла повітряна маса в горах підіймається на величезні висоти — до 15—17 км. Там іде конденсація і випадає велика кількість опадів. Через це в Карпатах так часто йдуть дощі, ллють зливи, випадає град.
— Кількість стихійних явищ на планеті дедалі збільшується. Ця тенденція зберігатиметься?
— Так. По всьому світу кількість стихійних метеорологічних явищ зростає. В Україні їх частота збільшилася в усіх регіонах країни. Це серйозна проблема, з якою зіткнулося людство. Що тут слід робити? Треба створювати методи й технології, які б допомогли прогнозувати ці явища. Для цього в світі використовують найкращі уми, суперкомп’ютери, супутникові технології тощо. Вплинути на ці процеси ми не можемо, а от бути попередженими і вжити якихось заходів, щоб зменшити наслідки, зберегти людські життя, — цього досягти цілком реально.
— У ваших планах є створення міні–силіконової долини на території інституту. Розкажіть, що це буде?
— Річ у тім, що за свою багатовікову історію людство навчилося виготовляти найсучаснішу зброю, а от точно прогнозувати погоду — ні. Тому що це занадто складна багатофакторна проблема, яка потребує використання найпрогресивніших знань і технологій у галузі хімії, фізики, математики, біології, термодинаміки, механіки тощо. І ми хочемо, щоб у нашій галузі працювали найкращі уми, найталановитіші люди.
Територія біля нашого інституту — 13 гектарів. І саме тут ми хочемо створити потужний національний центр гідрометеорології. Тут будуть різноманітні лабораторії, системи прийому й обробки супутникової інформації, центр збереження даних, центр з обробки планової інформації і прогнозування тощо. Тут же плануємо збудувати новий Гідрометцентр, нове приміщення Центральної геофізичної обсерваторії, новий лабораторний корпус для інституту. А ще — житло для нових кадрів. Саме цим ми збираємося привабити в нашу галузь талановиту молодь. Адже невисокими зарплатами, які в нас регулюються тарифними сітками, її дуже важко заманити.
Словом, це буде дуже потужний осередок iз серйозними інтелектуальними і технологічними ресурсами, де використовуватимуть всі передові досягнення науки і техніки для прогнозування гідрометеорологічних умов на території України. Ці наміри ми вже обговорювали з міністром МНС Віктором Балогою, і він нас підтримав. Сподіваюся, що уряд теж підтримає і ми отримаємо на це кошти. Тому що гідрометеорологічна безпека — це важливий аспект національної безпеки держави.
— Нещодавно Україна ніяк не могла визначитися з переведенням стрілок годинників. На «зимовий» час ми все–таки перейшли. Як, на ваш погляд, бути далі? Припинити на цьому практику переведення стрілок чи все ж таки навесні повернутися до «літнього» часу?
— Вважаю, що до «літнього» часу повертатися варто. Ми маємо максимально використовувати природу для свого ж комфортнішого життя. Уявіть собі: ви прокинулися вранці о сьомій, а сонце вже встало давним–давно. Їдете на роботу, а воно вже пече немилосердно. А найкомфортніше просинатися, коли сонце щойно піднялося, воно ще лагідне і красиве. Водночас улітку на нашій території о 20.39 сонце вже зайде. Ми тільки прийшли з роботи, ледь встигли повечеряти і подивитися новини, а за вікном уже темно! Найкраще жити в гармонії з природою. І треба давати людям таку можливість. Так, переведення стрілок годинників дехто сприймає болісно, але краще тиждень «перехворіти», налаштовуючись на новий час, ніж свідомо урізати тривалість світлої частини доби.
— Ще в 60—80–х роках у Радянському Союзі вели дуже серйозну наукову роботу в галузі активного впливу на метеорологічні процеси. Звичайно, ця діяльність була засекреченою. Працювали над цим і в нашому інституті. На третьому поверсі тоді стояли міліціонери, і будь–хто в секретну зону потрапити не міг. Уявіть собі: в інституті було чотири літаки, три радіолокатори, потужний полігон у Дніпропетровській області! Вся ця техніка, а також майже 500 людей працювали в цьому напрямi.
І в ті роки справді було створено низку методів активного впливу на метеорологічні процеси, які застосовували і з цивільною метою. Наприклад, навчилися розсіювати тумани над аеропортами, підвищувати рівні води у водосховищах Криму, «розчищати» небо над територією, де були встановлені системи супутникового зв’язку, що керували польотами космічних апаратів. На жаль, безгрошів’я призвело до того, що наразі в цьому напрямi ведуться тільки експериментальні роботи шляхом математичного моделювання. Всі натурні експерименти практично припинено.
Востаннє ці свої розробки наші фахівці задіювали в 1986 році, після аварії на Чорнобильській АЕС, тоді їхнім завданням було не допустити випадіння радіоактивних дощів. Також у 2010 році метеорологи разом із військовими «розганяли хмари» перед військовим парадом, щоб забезпечити хорошу погоду під час урочистостей з нагоди Дня перемоги. Тоді в нас це вийшло. Адже висота хмар над Києвом була до 5 тисяч метрів. Але якби хмари були на висоті 7—10 тисяч метрів, ми б нічого не вдіяли. Бо літаки, що використовували при цьому, на таку висоту просто не піднялися б. Але в нас є потенціал, який у майбутньому дозволив би використовувати такі технології для мирних завдань. Наприклад, для збільшення опадів у Херсонській, Миколаївській і Одеській областях.
— Їх усього два. Це Київський університет імені Тараса Шевченка й Одеський екологічний університет. До речі, ми зараз спільно з Міністерством освіти і науки хочемо організувати конкурс для старшокласників, переможці якого зможуть опановувати професії в галузі синоптики, кліматології і гідрології безкоштовно. Наша мета — заздалегідь відбирати талановиту молодь для роботи в галузі. ДО РЕЧІ
— А наскільки люди сьогодні навчилися керувати погодою? Тобто викликати дощ або розганяти хмари?
— Ще в 60—80–х роках у Радянському Союзі вели дуже серйозну наукову роботу в галузі активного впливу на метеорологічні процеси. Звичайно, ця діяльність була засекреченою. Працювали над цим і в нашому інституті. На третьому поверсі тоді стояли міліціонери, і будь–хто в секретну зону потрапити не міг. Уявіть собі: в інституті було чотири літаки, три радіолокатори, потужний полігон у Дніпропетровській області! Вся ця техніка, а також майже 500 людей працювали в цьому напрямi.
І в ті роки справді було створено низку методів активного впливу на метеорологічні процеси, які застосовували і з цивільною метою. Наприклад, навчилися розсіювати тумани над аеропортами, підвищувати рівні води у водосховищах Криму, «розчищати» небо над територією, де були встановлені системи супутникового зв’язку, що керували польотами космічних апаратів. На жаль, безгрошів’я призвело до того, що наразі в цьому напрямi ведуться тільки експериментальні роботи шляхом математичного моделювання. Всі натурні експерименти практично припинено.
Востаннє ці свої розробки наші фахівці задіювали в 1986 році, після аварії на Чорнобильській АЕС, тоді їхнім завданням було не допустити випадіння радіоактивних дощів. Також у 2010 році метеорологи разом із військовими «розганяли хмари» перед військовим парадом, щоб забезпечити хорошу погоду під час урочистостей з нагоди Дня перемоги. Тоді в нас це вийшло. Адже висота хмар над Києвом була до 5 тисяч метрів. Але якби хмари були на висоті 7—10 тисяч метрів, ми б нічого не вдіяли. Бо літаки, що використовували при цьому, на таку висоту просто не піднялися б. Але в нас є потенціал, який у майбутньому дозволив би використовувати такі технології для мирних завдань. Наприклад, для збільшення опадів у Херсонській, Миколаївській і Одеській областях.
— Їх усього два. Це Київський університет імені Тараса Шевченка й Одеський екологічний університет. До речі, ми зараз спільно з Міністерством освіти і науки хочемо організувати конкурс для старшокласників, переможці якого зможуть опановувати професії в галузі синоптики, кліматології і гідрології безкоштовно. Наша мета — заздалегідь відбирати талановиту молодь для роботи в галузі.
Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>
У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>
Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>
Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>
