Що спільного між виставкою харківського авангардиста Бориса Косарева, що відкривається 3 грудня в Українському музеї в Нью–Йорку, і двотомником Катерини Білокур, який презентують 7 грудня в Музеї українського декоративного мистецтва? Лідія Лихач — директор «Родоводу»–журналу, «Родоводу»–видавництва і «Родоводу»–галереї, вродлива жінка, успішний видавець і ефективний культуртрегер.

Це ж треба було їй, тоді молодій журналістці, так чітко сформулювати свою життєву програму, давши назву видавництву — «Родовід». Наступного року однойменному видавництву виповнюється 20 років, і всі 20 Лідія Лихач досліджує родовід українського мистецтва, народної культури. Добровільно зваливши на свої плечі надзавдання — заповнити лакуни в історії вітчизняної культури, вона добре розуміє, що українське мистецтво над усе потребує комунікації зі світом, тому й робить виставки народних і професійних художників, українських старожитностей за кордоном, залучає іноземних мистецтвознавців до дослідження українських митців, возить їх на власній машині по великих музеях і віддалених містечках. Її романтичне ставлення до культури у поєднанні з раціоналізмом західного маркетингу дає дуже добрий результат: кожна книжка «Родоводу» стає подією в культурному житті. І каменем у фундамент майбутнього почуття повноцінності «пересічного українця».