Із цих пагорбів кризи не видно

Прем’єр–міністр Микола Азаров, як і його попередниця — та сама, що її нинішній очільник уряду пристрасно звинувачує у популізмі, вперто не помічає кризових явищ в українській економіці. І, можна підозрювати, не готує жоден кризовий сценарій на випадок, якщо «рвоне». Відтак у нашій країні активно формуються дві точки зору на ситуацію в економіці: діючої влади і всіх решти. Причому вони щоразу менше і рідше стали перетинатися.

А шанувальники кредитів нам не друзі!

Щоправда, іноді вона, тобто всенародно обрана влада, публічно зізнається, що ситуація всередині країни зовсім не ахова. Так, напередодні той самий Микола Азаров в ефірі національного телеканалу зізнався, що курс гривні не можна відпускати доти, доки люди не повірять у стабільну економічну політику влади. У короткому реченні аж два великі «ньюси»: що гривня у нас таки має проблеми і що девальваційні очікування насправді дуже великі. Що б’є по курсу нацвалюти не гірше, ніж об’єктивні чинники.

Але на своєму робочому місці Микола Азаров завжди виглядає оптимістом. І каже, тобто читає, тільки про хороше. «Зростання ВВП становить 5,3% (причому в жовтні — 7,2%), промислового виробництва — близько 8,2%, сільського господарства — 16,2%. Інфляція за три минулі місяці і за 10 днів листопада практично нульова. Водночас фонд заробітної плати зріс на 42 мільярди гривень, пенсійні виплати зросли на 18 мільярдів», — заявив Прем’єр перед початком учорашнього засідання уряду. «І при цьому негативне сальдо зовнішньої торгівлі за 9 місяців 2011 року зросло удвічі і становить нині майже 10 млрд. доларів», — мабуть, подумав, але таки не вимовив цього уголос Микола Азаров.

Утім як і чим він планує покрити десятимільярдну «дірку», Микола Янович не розповів. Фраза: «Ми збудуємо до кінця року близько 2 тисяч кілометрів доріг — більше, ніж за попередні роки, разом узяті», незважаючи на справді хорошу статистику, відповіддю на питання не слугувала. Натомість ілюзії на черговий транш кредиту «стенд–бай» у глави уряду, мабуть, розвіялися остаточно. На відміну, скажімо, від зовсім не останнього, як він вважає, члена Кабміну Сергія Тігіпка. Того самого, який у своєму телеефірі сказав: «У час, коли скорочується український експорт і попит на метал, кредит від МВФ нам просто необхідний».

Микола Азаров, очевидно, знає головну інтригу вашингтонських позичок краще, ніж пересічний і не зовсім «регіональний» віце–прем’єр. І вчора він каменя на камені не залишив від марних сподівань екс–претендента на президентське крісло отримати доступ до дешевих кредитів. «Звичайно, була можливість банально піти тим же шляхом: брати кредити, поки ще дають, — Прем’єр–міністр України майстерно видав бажане за дійсне. — Кредити для погашення попередніх кредитів, потім кредити, задля погашення цих кредитів — і так до чого? До абсурду. Поки кредитори не скажуть урешті–решт: стоп, більше у борг не даємо. І що б ми мали? Таку ж ситуацію, яка сьогодні у Греції?». Словосполучення «попєрєднікі» разом із «з дозволу сказати», які вжив у «борговому» контексті Микола Азаров, мали би означати, що керівник Кабміну звертається до ув’язненої Юлії Тимошенко, що, як відомо, користувалася значно більшою прихильністю з боку МВФ, ніж донецька команда. Але цей месидж iз таким самим успіхом можна було адресувати Тігіпкові та іншим штучно інклюзованим тілам у монолітну команду професіоналів, які не розуміють очевидного: якщо Вашингтон відмовляється нас кредитувати, то краще ми відмовимося від таких позичок самі. Подібні горді політичні реверанси для у тому числі членів уряду останнім часом стали демонструвати на Банковій.

А гроші візьмемо у тумбочці! Кому не зрозуміло?!!

Тож помінявши незручну статистику на більш прийнятну, Прем’єр–міністр перейшов до глобального. Тобто, махнувши рукою на дефіцит торговельного сальдо, на штучно підтримуваний курс гривні — закритими обмінними пунктами та резервами Нацбанку, Микола Азаров взявся скорочувати держборг та починати нові соціальні ініціативи. «Абсолютно за всіма видами соціальних виплат іде планомірне зростання, яке продовжиться і наступного року», — уточнив він.

Ідея, яка може стати однією з передвиборчих фішок 2012 року, — Кабмін розширить (або зробить вигляд, що розширив) доступ до цільової державної допомоги. «Надати право на отримання допомоги одиноким матерям, діти яких після досягнення 18–річного віку навчаються у загальноосвітніх закладах, — почав перераховувати Прем’єр. — Дати право матері (батьку) отримувати допомогу на дитину у разі смерті одного з батьків, які не перебували у зареєстрованому шлюбі. Також передбачається, що виплата допомоги одиноким матерям буде поновлюватися просто за письмовою заявою одержувача до органу, що призначає таку допомогу. Призначення і виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям пропонується поширити на нову категорію: діти, які після досягнення вісімнадцятирічного віку навчаються у загальноосвітніх закладах. Також визначено, що не буде припинятися виплата допомоги особам, які доглядають за інвалідами ІІ групи внаслідок психічного розладу, коли такі особи не працюють (не вчаться, не служать)».

Для всіх, хто не розуміє, звідки уряд візьме кошти на нові соціальні виплати, якщо він не може регулярно платити існуючі і замість діалогу кидає на протестувальників «Беркут», Микола Азаров пояснив з граничною лаконічністю: «Кошти на таке зростання створює робота економіки». А щоби ще більше заплутати опонентів і просто співчуваючих, Прем’єр додав: «Саме цим нам треба дорожити і цього триматися».

А ТИМ ЧАСОМ

Азаров & фармолігархи?

Прем’єр Микола Азаров визнав, що програв битву фармкомпаніям за український ринок медпрепаратів. «Ви пам’ятаєте, як уряд запропонував запровадити ПДВ на імпортні ліки, щоб на кордоні декларувалася справжня, а не завищена у кілька разів ціна. Нас переконали, що такий захід передчасний, що імпортери перекладуть сплату ПДВ на плечі хворих. Фармацевтичні компанії вчинили шалений опір такому рішенню, прикриваючись інтересами пацієнтів», — звернувся до колег Микола Азаров. І повідомив: після фіаско він вирішив звернутися по досвід до європейських країн. «В ЄС ціни на життєво необхідні ліки не тільки жорстко контролюються, а й регулюються, — поділився відкриттям Прем’єр. — Тому завтра я збираю широку нараду за участю Міністерства охорони здоров’я, Академії медичних наук, фармацевтичних компаній, громадських організацій для того, щоб визначити: яким чином нам покращити стан справ у сфері ціноутворення на лікарські засоби».

Перший висновок, який вже зробив для себе очільник уряду — лікарські засоби треба не тільки імпортувати, а й виробляти. Планка, яку мають взяти виробники — 70% ринку. «Дещо ми можемо почати виробляти за ліцензією, дещо — за власними розробками. Десь розливання, розфасовка — все це ми можемо знову розпочати робити самі. Без того, аби завозити втричі, уп’ятеро дорожчі імпортні аналоги. В Україні потрібно 4–5 таких заводів, як «Дарниця», щоб принаймні на дві третини забезпечити власну потребу в ліках. Тому я доручив до кінця року розробити програму створення таких підприємств, і є повна впевненість, що ми це зробимо за 2–3 роки», — ще раз уточнив Микола Азаров.