«І винен ти у тім, що їсти хочу я»

Мішень — місцеве самоврядування

      У Ніжині все ще продовжують вірити в доброго «царя». Тому, напевне, і йдуть iз цього райцентру листи від депутатів, ветеранів до Президента України, Генерального прокурора, глави президентської Адміністрації з проханням «розібратися», «допомогти», «вплинути» тощо. Наївні люди, невже вони не здогадуються, що без згоди «царського намісника» на Чернігівщині та його патрона в Києві ніякі «катаклізми», в тому числі й місцевого масштабу, не відбуваються? І в мера Ніжина та місцевої влади, яку вони прагнуть захистити, «волосина з голови не впала б», якби вони перебували під патронатом «губернатора» Валентина Мельничука — соратника Віктора Медведчука по СДПУ(о). У принципі, більшість людей можна зрозуміти, адже владу вони не ділять на «гілки», вона для них єдина. І мала б працювати на благо своїх громадян, за рахунок податків яких живе і благоденствує .

      Однак логіка «верхів» явно відрізняється від загальноприйнятої. Як наслідок, вже не перший рік тривають спроби обласних князьків підім'яти під себе місцеве самоврядування або хоча б змусити мерів «не бузити», коли з комунальної власності населених пунктів забирають найприбутковіші об'єкти. Тому, наприклад, в Україні майже немає великих міст, голови яких не відчули б на собі, що таке державна влада в особі «губернаторів». Це протистояння у більшості випадків завершується не на користь міських голів хоча б тому, що на боці керівників областей виступає весь репресивний апарат, який продовжує діяти за принципом «була б людина, а стаття знайдеться».

      Але найпаскуднішим у даній ситуації є те, що досить часто суто меркантильні інтереси обласних босів та їх оточення інтерпретуються та підносяться Президенту через його Адміністрацію в обгортці вболівання за державу. З обов'язковим політичним ярликом «ворог Президента і друг опозиції» на того, хто став їм упоперек дороги, захищаючи власність колективу чи міської громади. Сатрапи прекрасно розуміють, що глава держави не викликатиме до себе на розмову щодо політичних симпатій кожного з тих, кого вони звинувачують в опозиційності. Та й кому він більше повірить — главі своєї Адміністрації чи мерові якогось провінційного міста? Немає впевненості й у тому, що навіть головний президентський канцелярист знає все про те, що ж насправді стоїть, наприклад, за таким «сигналом» з області, хоча його протеже досить часто використовують досвід свого шефа. До речі, досить цікавий — своєрідне ноу-хау незалежної України. Щоправда, в історії вже було, коли васали писали доноси на своїх сусідів сюзеренові, щоб потім одержати майно того, хто впадав у немилість государя. Звичайно, з часом все це вдосконалилося та набуло нових рис.

Доноси як бізнесова зброя

      Приміром, нещодавно газета «Свобода» опублікувала текст доповідної Віктора Медведчука на ім'я Президента України. Його основою є перерахування фактів начебто зловживань генерального директора ЗАТ «Трускавецькурорт» та його підтримка окремими посадовими особами Львівської області. Далі йдуть пропозиції, як покарати винних. Однак цей суто ревізійно-господарський, так би мовити, документ набирає нового звучання, коли читаєш такі рядки: »З 2002 року Б. Аксентійчук стоїть на позиціях блоку «Наша Україна», використовує своє службове становище для організації та матеріальної підтримки діяльності антипрезидентських сил... Вони намагаються створити сприятливі умови для проведення блоком «Наша Україна» виборчої кампанії, підриваючи при цьому в населення регіону довіру до глави держави». Це вже починає нагадувати політичний донос. Хоча за ним криються, очевидно, не ідеологічні, а, скоріше, фінансові інтереси. Бо якщо в товариства «Трускавецькурорт» заберуть із користування свердловини мінеральної води та санаторії і віддадуть їх в управління державі, як ви думаєте, хто буде першим претендентом на їх привласнення? Правильно, напевно, ті, хто вже володіє курортами і джерелами мінеральних вод Закарпаття. Як відомо, ця область давно стала вотчиною об'єднаних есдеків. То ж чи не про своїх «партайгеносе» та їхні прибутки турбується головний президентський канцелярист, намагаючись викурити з трускавецьких курортів конкурентів? Адже за умови успішного вирішення «трускавецької проблеми» ділки «трояндової» партії спокійно займуть монопольне становище на ринку мінеральних вод України.

      Напевне, нікого не повинно вводити в оману й «ЦУ» з Києва на місця щодо відкриття якомога більшої кількості кримінальних справ на мерів міст. Можливо, гарантові його головний канцелярист і пояснює це необхідністю політичного впливу на міських голів у період передпрезидентської гонки, однак за всім цим криються звичайні шкурні інтереси клептоманів. Адже до виборів Президента залишилось менше п'яти місяців, а після них при будь-яких розкладах «об'єднаним» нічого не світить. Тому і прагнуть вони до того часу прибрати якомога більше народної власності до своїх рук. Але подають все це під соусом боротьби за інтереси нинішнього гаранта, хоча діють насправді за принципом хижаків, які поїдають слабших, якщо останні навіть належать до їхнього роду. В принципі, коли судно приречене піти на дно, щурам не до сентиментів...

Ніжинські огірки, парки, ринки, мери й бізнесмени

      Безумовно, відомий своїми огірками Ніжин — не курортна зона в прямому розумінні цього слова, однак у місті є теж об'єкти, які, очевидно, цікавлять обласне керівництво та наближених до нього бізнесменів. І судячи з деяких рухів у чернігівських «верхах», до столиці, напевне, теж пішла «депеша», в якій підгрунтям «наїзду» на міського голову Ніжина служать політичні мотиви.

      На жаль, iз мером цього міста зустрітися не вдалося, бо він під час відрядження кореспондента «УМ» на Чернігівщину перебував на лікарняному. А розмови з підприємцями, депутатами схиляли до думки, що Михайло Приходько старається триматися подалі від політики і поближче до проблем міського господарства. Проте побіжний аналіз політичних розкладів у Ніжині під час минулих виборів Президента свідчить про певну активність міської влади у полiтичному процесі. Адже Чернігівщина традиційно належить до так званого «червоного» поясу, де завжди були сильними позиції лівих. Однак Ніжин у процентному відношенні дав Леоніду Кучмі удвічі-втричі більше голосів порівняно з сусідніми містами та районами. Безумовно, такого результату без сприяння першого керівника міста досягти було нереально. А якщо врахувати, що серед членів громадського об'єднання «Демократичний Ніжин», яке тісно співпрацює з мерією, лідируюче становище належить партійним осередкам, чиї лідери входять до провладної більшості, то починаєш сумніватися, що неможливість зустрітися з представником незалежної столичної преси продиктована саме хворобою. Тим більше, коли дізнаєшся, що на його захист виступили керівники районної та міської організацій СДПУ(о) Загуменний та Городецький.

      Якщо проаналізувати соціально-економічні показники Ніжина за останніх десять років, тобто за час, відколи ніжинці вже втретє обрали Михайла Приходька своїм головою, то вони дійсно значимі.

      Приміром, ветеран праці Лариса Бакумович, яка четверте скликання поспіль є депутатом міської ради, підтверджує це простою цифрою — якщо станом на 1994 рік Ніжин було газифіковано лише на 10 відсотків, то сьогодні — на 92. Позитивно відгукуються про мера керівник Ніжинської агенції розвитку Валерій Толмачов, керуючий відділенням «Промінвестбанку» Олексій Ракоїд, ветеран Збройних сил, депутат Микола Токарєв та багато інших. У принципі, дивного нічого в цьому немає. Адже за комплексною оцінкою динаміки економічного і соціального розвитку, як свідчить моніторинг Головного управління економічної політики Адміністрації Президента, Ніжин входить до другої десятки серед 61 оціненого міста України. Тут не лише не розпродали дитячих дошкільних закладів, як у багатьох інших містах України, а навіть розширили їх мережу, збудували нову школу, прийняли на баланс 30-тисячний мікрорайон від промислових підприємств, розпочали ремонт аварійних об'єктів, постійно ремонтують дороги і навіть реконструюють парк. Якщо ж врахувати, що Ніжин, не маючи промислових підприємств, які випускають високоліквідну продукцію, примудряється перевиконувати планові показники з надходжень до бюджету, а зайнятість населення тут одна з найвищих у державі, то такому керівнику міста, напевно, треба допомагати, а не встромляти палиці в колеса.

      Однак тут відбувається все з точністю до навпаки. Міську владу лихоманило як торік, так і цього року. Лише за друге півріччя 2003-го тут зафіксовано майже 140 перевірок та ревізій. Люди, з якими зустрічався автор цих рядків, бачать у всьому цьому єдину причину — війну з міською владою та міським головою керівників комерційної структури «Партнер» і депутата міськради — приватного підприємця Володимир Мамедова, котрий створив і зареєстрував Ніжинську спілку захисту підприємництва.

      Дійсно, на інтернет-сайті, який представляє інтереси опозиції міській владі, вдалося знайти сліди двох конфліктів. Але жоден із них не має політичного підгрунтя — це суто бізнесові розборки. Перший конфлікт виник після заборони сесією міської ради продажу алкогольних напоїв в усіх закладах громадського харчування на території Шевченківського парку та недопущення їх розпивання в громадських місцях. Другий — після знесення літнього кінотеатру в парку, який орендував «Партнер». В обох випадках було зачеплено комерційні інтереси саме цієї фірми.

      Стосовно заборони продажу спиртного, то міську раду в даному питанні підтримали і правоохоронці, оскільки вважають, що парк є найкриміногеннішим місцем у Ніжині. Тут постійні бійки, алкогольні розваги, порушення громадського порядку, колишній літній кінотеатр перетворено на «бомжатник», а гучна музика після півночі не сприяє відпочинку мешканців навколишніх будинків. Зрозуміло, що бізнесменам, які орендують парк та мають «питні» заклади на його території, таке рішення аж ніяк не могло припасти до душі. Але «відігратися» вони змогли лише після знесення літнього кінотеатру, перейменованого в дискозал «Імпульс». Міська влада аргументує свої дії тим, що приміщення знаходилося в аварійному стані і тривалий час не використовувалося за призначенням. Представники «Партнера», які його орендували, у свою чергу вважають такі дії необгрунтованими. Такої ж думки і заступник обласного прокурора О. Ясь, який порушив кримінальну справу за фактами перевищення влади та протидії господарській діяльності посадовими особами Ніжинського міськвиконкому.

Розправа руками СБУ?

      Останню крапку в цій справі поставить суд, однак усі вищевказані дії керівництва міста явно не тягнули на кримінал. І ось тоді із загашників було видобуто статтю Кримінального кодексу України про нецільове використання бюджетних коштів, за якою нині вибірково порушують кримінальні справи проти тих, хто став неугодним владі. Бо якщо б дійсно стригти всіх під один гребінець, то «чаша сія» не обминула б жодного високопоставленого чиновника в державі. Це могли б підтвердити і керівники Рахункової палати України, які перевіряють використання бюджетних коштів не перший рік. Приміром, Кабмін свого часу 200 мільйонів гривень з Резервного фонду, кошти з якого мали йти на допомогу постраждалим від стихійного лиха, пустив на будівництво та реконструкцію житла для держчиновників. У тому числі і на доведення до відповідних кондицій квартир у будинку, де проживає Президент.

      Зрозуміло, що заходів стосовно тих, хто благословив таке нецільове використання коштів, прокуратура не вживала. Як і щодо інших керівників міністерств, які тринькали бюджетні гроші наліво і направо десятками і сотнями мільйонів. Зате в Ніжині після того, як у 2002 році міська рада дала дозвіл на придбання для міськвиконкому автомобіля «Фольксваген Пасат» вартістю 118 тисяч гривень, із перевірками встигло побувати до десятка перевіряючих лише з СБУ. Взагалі, якщо взяти загальну кількість перевірок  iз цього приводу, то відрядження «ревізорів» до Ніжина обійшлися державній скарбниці не менше, ніж вартість цього автомобіля.

      Можливо, для когось і дивно, що справу про нецільове використання бюджетних коштів веде не прокуратура чи міліція, а слідчий СБУ, проте знаючі люди пам'ятають, як колишній керівник цієї структури в Ніжині програв нинішньому мерові вибори міського голови. Але чи тільки тому слідство прагне перекласти вину за рішення колегіального органу на Михайла Приходька? Адже справа навряд чи матиме судову перспективу. Бо на той час доходи місцевого бюджету були перевиконані більш ніж на 2 мільйони гривень, і ніяких заборгованостей перед вчителями, медиками та іншими працівниками бюджетної сфери не було. Більше того, враховуючи, що в роботі кожної сесії бере участь прокурор міста або його заступник, виникає логічне запитання: чому одразу не було опротестовано рішення сесії, а мова про це зайшла лише через півтора року? І коли у всіх своїх негараздах представники місцевої влади звинувачують лише кількох місцевих бізнесменів, вони, скоріше за все, лукавлять. Або не хочуть бачити очевидних речей. Бо частина з тих, хто погодився зустрітися, наче ненароком згадували і про вихваляння комерсантів, які протидіють міській владі покровительством впливових осіб облдержадміністрації, і про прагнення чернігівської обласної знаті прибрати до рук комунальні ринки, які дають у місцевий бюджет Ніжина щомісячно до мільйона гривень, і про бажання викупити за вартість, y десять разів меншу від реальної, найбільший міський кінотеатр тощо.

Не Ніжином єдиним

      Подібні сценарії щодо відсторонення мерів від посад почали вже розігруватися і в інших містах України. Зокрема, «УМ» уже писала про історію з відставкою опозиційного мера Гуляйполя, що на Запоріжжі. І хоча, можливо, головний президентський канцелярист запевняє гаранта, ніби все це робиться для блага Президента, насправді метою у цій грі є й комерційні, а не лише політичні інтереси. Так що міському голові Ніжина, аби зрозуміти ситуацію, варто ще раз перечитати відому байку, в якій Вовк каже Ягняті: «І винен ти у тім, що їсти хочу я». Але при цьому пам'ятати: десятки тисяч ніжинців, які втретє вручили йому «ключі від міста», не ягнята і здатні дати гідну відсіч будь-якому «вовку».

Володимир НИКОНЕНКО.

Київ — Ніжин — Київ.