«Маzепа-fest» — Полтава best

      «Якщо ти на фестивалі «Маzепа-fest» — я заздрю тобі всякою заздрістю: білою, чорною і яка там ще є», — отримала я SMS-відповідь від свого друга із Чернівців на повідомлення про те, що я у Полтаві. І справді, в ці два дні тут можна було зустріти Віктора Морозова, Дмитра Доброго-Вечора, Кирила Стеценка, Романа Чайку, бандуриста Юрка Фединського з гурту «Карпатіанс» і так далі, не кажучи вже про десятка три журналістів і просто «професійних тусовщиків». Як десять років тому, до Львова, Дубна, Каховки чи місця дислокації чергової «Червоної рути», на вихідні до Полтави з'їхалися всі гурмани справжнього драйву по-українськи.

      Своєю появою «Маzепа-fest» завдячує голові полтавської «Просвіти», народному депутатові від «Нашої України» Миколі Кульчинському, який іще з кінця вісімдесятих зробив чимало, щоб реабілітувати у свідомості земляків ім'я гетьмана. «У 1989 році ми зібрали багатотисячну громаду, яка зупинила на кордоні потяг із росіянами, що їхали до Полтави святкувати «Праздник русской Виктории», пропустивши лише сорок ініціаторів акції, щоб поклали землю до могил російських воїнів, — розповідає пан Микола. — Ми домоглися встановлення хреста-пам'ятника загиблим козакам. І цей фестиваль, започаткований рік тому, закарбує у пам'яті українців ім'я Мазепи як щось позитивне, світле, потужне, українське. Рок-музика — вона ж найбільш щира і найменш придатна для маніпуляцій».

      На 95 відсотків фестиваль профінансував блок «Наша Україна». «Просто Віктор Ющенко робить нині для української культури те, що мав би робити уряд, — прокоментував цей факт Микола Кульчинський. — Але нашого Президента та його почет нині можна побачити лише на концерті Пугачової чи Кобзона, а на українське їх і силою не затягнеш».

      Цього року «Маzепа-fest» не зміг вмістити в один день усіх бажаючих, тому дійство розтяглося на два дні. Лише від місцевих гуртів надійшло приблизно 30 заявок, а загалом — більше сотні. Як сказав музичний продюсер фестивалю Олександр Євтушенко, за рік фестиваль спонукав полтавських рокерів до посиленої праці, і вони значно виросли в майстерності. А в ситуації, коли український рок існує поза увагою ЗМІ (в першу чергу — електронних), подібні фестивалі стають єдиною можливістю пересвідчитися, що рок таки не вмер, а заодно на інших подивитися, себе показати, поспілкуватися, набратися досвіду. Така собі величезна рок-лабораторія. До речі, спеціально до фестивалю було випущено партію компакт-дисків та касет із записами 17 найцікавіших команд — учасниць обох фестивалів.

      Виправдовуючи одне зі своїх призначень як полігону для обкатки молодих команд, у першу чергу — місцевих, «Маzепа-fest» вивів на сцену більше десятка дебютантів і ще стільки ж уже відомих і авторитетних музикантів. Полтавська «експансія» не обмежилася розкрученою «Арахнофобією», засвітивши також гурти «Контрабас», «Фреон», «Бавовна», «Незвичайні так отож», «Берег Бонанзи», «Трасформер», «Смур» та інші. Гарне враження лишила херсонська група «On-line», що дала старт фестивалю. Київський «Сад», який минулого року презентував програму «Доле, де ти?» на вірші Тараса Шевченка, цього разу приїхав до Полтави з «дочірньою формацією» — гуртом «Скарб» із солістом Карленом Мкртчяном. Досить цікавим і представницьким був і склад хед-лайнерів: «Вій», «Очеретяний кіт», «Димна суміш», «Перкалаба», молода команда, що стала переможцем конкурсу «Старт» — «Нумер 482», «Борщ», «Мертвий півень» і Віктор Морозов, «Гайдамаки».

      Фестиваль вийшов надзвичайно розмаїтим у стильовому плані: від панку та хард-року до органічного синтезу класики жанру з фольковими елементами. Причому саме таке поєднання давало досить цікаві результати. Ветерани сцени, полтавські «Краяни» показали несподівано жорсткі хард-рокові варіанти відомих народних пісень, а гурт «Круті педалі» дебютував набором «гоцалок» у стилі Вєрки Сердючки (що й не дивно — Полтавщина). Але беззаперечними лідерами в цьому плані були івано-франківська «Перкалаба» та київські «Гайдамаки», які завершували, відповідно, перший і другий день фестивалю. До речі, «Гайдамаки» так завели публіку, що їм підтанцьовував не лише амфітеатр, а й чимала команда журналістів з боку сцени на чолі з директором фестивалю Миколою Кульчинським.

      «Маzепа-fest» став своєрідним випробуванням не лише на професійну майстерність, а й на вміння сконцентруватися в екстремальних ситуаціях, яких вистачало. Можна уявити стан Оксани Виговської, яка, витягши свою гітару після поїздки в автобусі, побачила, що гриф відламаний. Але на сцену вона таки вийшла — з гітарою Романа Чайки з «Мертвого півня». Леся Горова познайомилася з гітаристом Юрієм Товстоганом рівно за місяць до фестивалю, і за такий екстремально короткий термін вони встигли зробити дві композиції, які з успіхом прозвучали на фестивалі. Полтавський гурт «Хуана Бенд» дізнався про хворобу свого барабанщика за кілька годин до виступу — виручив місцевий професіонал Олександр Тригуб. Олександр Піпа зі своїм «Борщем» приїхав до Полтави, ледь повернувшись iз Москви, де напередодні мав два потужні виступи у складі «ВВ». А поява на сцені лицаря у справжніх залізних латах (як потім з'ясувалося, він мав символізувати дух гетьмана Мазепи) стала для «Перкалаби» та «Гайдамаків» тестом на вміння працювати в шокових умовах.

      Загалом, свято вдалося. І дарма, що директору Співочого поля після цього довелося ремонтувати чимало дерев'яних лавок, що стали жертвами надто запальних танців розбурханої молоді. Енергія, що переповнювала хлопців та дівчат ці два дні, була світлою. А під пісню Віктора Морозова «Треба встати і вийти» на слова Костя Москальця всі, хто мав запальнички, підніс вогонь над головою, що нагадало атмосферу першої «Червоної рути». І дружнє скандування «Ук-ра-ї-на» та «Ю-щен-ко», що раз по раз зринали над натовпом, теж було схоже на ті часи. А значить, наступного року варто знову чекати на подібне свято. Цього разу — триденне, із фестивалем українських фільмів просто неба, з народною музикою і, звичайно ж, найкращими рок-гуртами.

Наталка ПОЗНЯК-ХОМЕНКО.