Ця новина стала справжньою бомбою у вітчизняному шоу-бізнесі. Навіть фронтмен гурту Святослав Вакарчук сказав, що це було для нього як грім серед ясного неба. А те, що один із вихідців — його найближчий друг і старожил «Океану» Хусточка, додало ситуації ще більшої пікантності. На спеціальній прес-конференції члени групи здавалися дещо втомленими, але наголошували, що розрив не вплине на їхні дружні стосунки. Що ж насправді сталося і які плани у «вiдкольникiв», нам розповіли самі Хусточка і Шуров.
— Юрію, як так сталося, що ти, за словами Славка, так несподівано покинув, вважай, справу свого життя?
— Якби це була єдина справа мого життя, напевно, це було би трохи сумно для мене. Я якраз хотів уникнути такої ситуації, що це єдине у мене в житті. І хотів сам собі довести, що на цьому життя не закінчується. Просто назбиралося багато всяких ідей, які захотілося реалізувати інакше.
— Що це за ідеї?
— В основному музичні. Я хотів, щоб була зовсім інша музика. У нас є вже записаний альбом (Face Reading. — Авт.), він ще не вийшов. У принципі, через днів п'ять він буде на руках. Ми заключимо контракт з новим лейблом, організованим нашими друзями. Власне, Влад Міцовський (екс-директор «ОЕ». — Авт.), який так само пішов, створив свій лейбл.
— Тобто відхід вашої трійці пов'язаний...
— Він пов'язаний тільки тим, що це сталося одночасно.
— А хто це — ви? Ви підпишете контракт, ви записали альбом...
— Це група, яка називається Esthetic Education. Це я, Діма, Луї Франк та Ігор Стеколенко. Ігор Стеколенко — відомий кліпмейкер, власне, він один із братів, які зняли нам кліп на «911», на пісню «Квітка», «Океану Ельзи» маю на увазі. Я думаю, що деякий час використовуватиму слово «нам», тому що до 16 липня ми ще будемо разом. Ігор дуже цікавий барабанщик. Приємно, що у нас багато порозумінь як музичних, так й ідеологічних.
— Що означає ідеологічних? Ви часто вживали це поняття на прес-конференції.
— Ідеологія — це те найважливіше, що штовхає зараз робити щось нове, щось інше, в принципі, це найбільша рушійна сила в моєму житті. Це те, що є і в «Океані Ельзи», завдяки чому група існує, просто в цій ідеології недавно ми розійшлись. Спробую пояснити нашу ідеологію з Дімою, Ігорем, і, до речі, я не розказав про Луї Франка. Ми познайомилися в Росії, коли писали музику до його фільму. Він також був режисером кліпу «Друг». Тепер усе кинув і приїхав у Київ. Луї — космополіт. Займався акторством і режисурою і, виявляється, завжди мріяв про музику. У нас він співає. Музику до альбому ми написали разом — і його пісні є, і мої, і Дімині. Найбільше пісень там мікс, тобто куплет Дімин, приспів мій, куплет Луї. У нас немає такого чіткого розподілу авторства пісень. Записували ми цей альбом iз Денисом, барабанщиком «Океану Ельзи». На той момент ми не хотіли брати гітариста, тому що не знали кого і нащо він потрібен. Тоді ми розподілили так, що Діма записував усі клавішні партії, також багато бек-вокалів.
— Добре, давай повернемося до вашої ідеології.
— Ідеологія ця — більш вільний підхід до музики. Це дуже заплутана тема. Якщо в неї зараз занурюватися, я можу сам заплутатися. Я знаю просто декілька підходів. Один з них — музика має бути красивою, як у Стінга. Хтось ставиться до музики з іронією. Beatles — це щось середнє між цими двома крайнощами. Знаєш, у Москві я побував на концерті Massive Attack, найкращий концерт, на якому я побував, і я побачив, що це можливо, коли всі, хто брав участь у цьому концерті, — однодумці, починаючи від музикантів і закінчуючи техніками сцени. Це все одна команда, яка думає в одному напрямі. Мабуть, чогось такого хотілося.
— Ви перестали думати в одному напрямі з «Океаном Ельзи». Так?
— Я думаю, так.
— І давно це почалося?
— Воно повільно починалося, і, думаю, що зараз iз нашим виходом група має об'єднатися — Славік, Паша і Денис мають знайти те, якою вона була раніше.
— Є чутки, що причиною вашого виходу з «Океану Ельзи» може бути жінка. Це як в історії Beatles з Йоко Оно?
— Приватне життя кожного музиканта не впливає фатально, але міняє людину. З Йоко Оно правду ніхто б не сказав з тих міркувань, що не хотів би розказувати всю правду про себе. Як на мене, просто люди захотіли жити окремо.
— Отже, та музика, яку зараз пише і продукує «Океан Ельзи», почала входити в якісь рамки, за які вам не рекомендують виходити, i ви з цим не погоджуєтеся.
— «Океан Ельзи» на самому початку був неформат. Він не став форматом, він під себе поміняв формат. Та музика, яка була на початку, не крутилася по радіо, потім стала. Таким чином формат музики в Україні розширився і «Океан Ельзи» створив новий формат. І для того, щоб не залишитися на місці, його треба знову міняти.
— А який буде ваш новий формат? Це буде джаз?
— Це не буде джаз. Хоча кожну третю репетицію ми робимо джазовою для того, щоб розвиватися в різних напрямах. Для мене це дуже корисно. Всі тексти нашого альбому будуть англійською, одна французькою й одна російською — пародія на романс, на вірші Хармса. Я думаю, нам зараз буде важко донести нашу музику до людей, бо ми намагалися уникати стандартних схем у піснях, наприклад, куплет — приспів, куплет — приспів. Я не знаю, як ми будемо крутити наші пісні на радіо, бо радіостанції зараз більш за все переживають за рейтинг, а не за виховну функцію мас-медіа.
— Коли можна буде почути і купити ваш диск?
— Презентацію ми зробимо, коли приїде Луї Франк, через місяць. Дати я ще не можу сказати, бо ми не займалися нічим, доки не оголосили про наш вихід. Відсьогодні ми почнемо це робити.
— Як ви розв'язуватимете питання щодо ваших пісень і авторських прав у «Океані»?
— Це дуже важка тема в тому розумінні, що вирахувати все точно неможливо. Протягом 10 років відбулося стільки змін, навіть той факт, що в перших двох альбомах Діма не брав участі. Тим більше ніхто не знає, як ці альбоми будуть продаватися. Права на ті речі, які було зроблено за нашої участі, ми залишили за собою, єдине, що передали їх в управління групі, просто ми повинні отримувати якусь винагороду, коли це буде продаватися.
— Ти спочатку сказав, що «Океан Ельзи» — це не єдина справа твого життя. Що ще є справою твого життя?
— У мене періодично виникали різні захоплення. Якось дах поїхав на фотографії: я почав фотографувати, організовувати виставки, потім це пройшло. Але я знаю, що захоплення мого життя — це музика. Це не «Океан Ельзи», не Esthetic Education Group. Це музика.
Д. Ш.: — З Esthetic Education ми хочемо вийти за рамки України, але лишаємося українцями — зі своїм менталітетом, мелодикою.
— Але що там українського?
Ю. Х.: — Це зроблено в Україні.
Д. Ш.: — Так, уся історія групи на сьогодні є українською. У нас мета — не бути всередині структури місцевого шоу-бізнесу.
— Переїзд в іншу країну оговорюється?
Д.Ш.: — Так, з осені на деякий час ми переїжджаємо в Англію. Але спочатку хочемо донести нашу музику людям тут. Хоча у нас немає мети стати такою національною гордістю, як «Океан Ельзи».
Ю. Х.: — В Англії ми будемо концертувати. Як мінімум три місяці.
— І як це виглядатиме — невідома група з України приїжджає концертувати в Англію?
Д. Ш. (усміхається): — Ні, не так. Поки що нікому не відомий інтернаціональний проект приїздить у чергову країну, а більшість учасників цього проекту — дійсно з України, і єдина історія у нього поки що українська.
— Чому саме Англія?
Ю. Х.: — По-перше, Лондон — це музичний центр Європи. По-друге, у Луї Франка там квартира. І оскільки він там живе, у нього є багато знайомих, отже, він може знаходити можливості для концертів, що він зараз і робить.
P. S. від Хусточки: «Хочу передати привіт своїм однокурсникам у Чернівцях. Це два брати-близнюки, ми з ними грали у футбол».
Р.P. S. від «УМ». «Океан Ельзи» вже має на прикметі двох нових музикантів, з наших джерел, людей відомих «у вузьких колах».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
