Ідея такого видання давно витала в довкололітературному просторі. І ось задум дружини Миколи Вінграновського (1936—2004) — Олександри Іванівни — щодо створення книги спогадів утілило видавництво «Ярославів Вал» (яке започатковує серію Personagrata), редакторську ж місію на себе взяв поет Павло Вольвач, якого Вінграновський свого часу називав «поетом без хімії».
«Маршал Вінграновський» (назва — цитата з повісті «Манюня») — чи не перша спроба систематизувати матеріали, пов’язані з іменем Миколи Вінграновського. В ній один із найвидатніших поетів сучасності постає у різних вимірах — від мандрівок над Россю, подорожей на Далекий Схід «у пошуках живого китайця» до африканського полювання на леопардів та виступів із високої трибуни ООН.
На 480 сторінках видання надруковані ексклюзивні спогади, есе, листи, інтерв’ю 52 письменників, журналістів, друзів та однокласників Миколи Вінграновського, хронологічні рамки яких сягають від 1950–х років і до останніх днів життя письменника. Крім того, у книзі зібрано унікальний фотоматеріал iз родинного архіву, що публікується вперше і дає змогу читачеві візуально домалювати цілісний портрет майстра. Серед авторів книги — Іван Дзюба, Іван Драч, Валерій Шевчук, Анатолій Шевченко, Василь Герасим’юк, Оксана Забужко, Володимир Базилевський, Дмитро Кремінь, Віктор Баранов, Леонід Горлач, Гурам Петріашвілі, Станіслав Бондаренко та всі, хто мав, що сказати і встиг це зробити.
Особливістю книги є унікальна нагода для читача спостерегти «творчу кухню» поета. Зокрема такий момент співтворчості згадує Іван Дзюба, коли йому зателефонував Вінграновський. Ніяк не міг придумати (назву нової збірки. — Ред.). «Ходжу, ходжу, як кицька коло кринки з маслом, на якій кришка і камінь на кришці». Хотів: «Вишня». — Я відрадив. Пропоную: «Білоквіття». — «Ні, немає основи... Я любив біле і люблю, але...» — «А який настрій там буде... що..?» — «Все буде: від космосу до коров’ячого гівна». — «Прочитай щось». Читає вірша, в якому мені особливо сподобався образ: «(І дивиться корова) губами теплими і оком золотим». Кажу: «Я б так і назвав: «Губами теплими і оком золотим». Такої назви ні в кого не було і не буде. І це образ усієї твоєї творчості». — «Геніально!»
Презентація книжки «Маршал Вінграновський» відбудеться 15 листопада о 17.00 у великій концертній студії Будинку звукозапису Національної радіокомпанії України (вул. Первомайського, 5–а, триповерховий будинок у дворі, метро «Кловська»).
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
