Феєрія з елементами драми

Після чотирирічної перерви, викликаної реконструкцією НСК «Олімпійський», великий футбол повернувся на головну арену країни. «Це не мій стадіон. Це зовсім інша споруда — нова, красива», — так відгукнувся Олег Блохін про спортивну споруду, на якій провів найкращі матчі свого футбольного життя. Саме Олегу Володимировичу та його підопічним випала нагода написати «преамбулу» до новітньої історії стадіону, де пройдуть вирішальні поєдинки Євро–2012.

«Єдине, про що можна жалкувати, так це про те, що оновлений стадіон не може вмістити 100 тисяч глядачів», — поділився враженнями екс–наставник збірної Олексій Михайличенко. А гра, яку минулої п’ятниці продемонстрували національні збірні України та Німеччини, незважаючи на товариський статус, навряд чи когось залишила байдужим. Феєрія з елементами драми — напевно, до такого жанру можна віднести творчу роботу Блохіна та Йоахіма Льова.

За словами керманича «синьо–жовтих», напередодні матчу він отримав завдання від президента ФФУ Григорія Суркіса — перемогти. Утопія? Але після першого тайму наші вигравали — 3:1. І це при тому, що, хоча і в «бундестімі» бракувало кількох зірок (Нойєр, Лам, Швайнштайгер, Клозе), але з обойми Блохіна випало одразу дев’ятеро гравців «основи». Проте спочатку Андрій Ярмоленко поставив ефектну крапку в комбінації, яку розіграли у штрафному гостей Артем Мілевський та Ярослав Ракицький. А згодом Євген Коноплянка, вийшовши сам на сам проти дебютанта німецької збірної Рона–Роберта Цилера з «Ганновера», змусив майже 70 тисяч уболівальників поринути в екстаз. До речі, акустика на «Олімпійському» відмінна. І поле освітлене значно краще, ніж раніше: замість чотирьох щогл із прожекторами — лампи по всьому периметру даху.

Через кілька хвилин ейфорію українських фанів, які щосили підтримували збірну, дещо погасив влучний удар метрів із сімнадцяти баварця Тоні Крооса. Олександр Рибка чомусь лише провів м’яч поглядом, хоча в іншому випадку нейтралізував вихід німця віч–на–віч. Та на останній хвилині першого тайму досвідчений Сергій Назаренко, який вийшов на заміну замість новачка – полтавця Романа Безуса, дальнім пострілом зняв павутиння з «дев’ятки» німецьких воріт.

Початок другого тайму став продовженням першого: німці насідали на ворота Рибки, українці гостро контратакували і принаймні двічі могли збільшити перевагу. Однак із підступним ударом Андрія Шевченка впорався Цилер, а Назаренко з убійної відстані просто не влучив по воротах.

Далі був десятихвилинний провал української збірної і два пропущені м’ячі. Як пояснив згодом Олег Блохін, його підопічні підсіли, а підтримати тонус команди було ніким. Хоча, скажімо, на полі з’явився «металіст» Марко Девич і в контратаках мав дві голеві нагоди біля воріт супротивника. Утім екс–сербові забракло швидкості прийняття рішення.

3:3 — і коли б ми ще жалкували, що зіграли зі знаменитими німцями «лише» внічию? Команда Блохіна не програє вже в трьох спарингах поспіль. Довести невипадковість цієї тенденції варто вже сьогодні в грі з Австрією, на новій «Арена Львів» (початок матчу — о 21.00)

ПІСЛЯМОВА

Олег Блохін,
головний тренер збірної України:

— За такої гри і такий результат... Хоча хтось скаже, що я зовсім знахабнів — незадоволений нічиєю 3:3 з німцями. Це відповідь усім скептикам і недоброзичливцям. За наявності всіх проблем, що в нас були, у нас склався колектив, об’єдналася команда навколо проблем і зіграла гідно.

Йоахім Льов,
головний тренер збірної Німеччини:

— Дуже здивований, що з такою грою в атаці, яку ми показали у Києві, наша команда програвала по ходу зустрічі. Але я очікував наших голів, оскільки ми володіли явною перевагою. Українська збірна продемонструвала сьогодні дуже хороший футбол, була зібрана, відмінно боролася. Було приємно грати проти такого суперника.