Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Матвій Вайсберг на планшеті, зображення з якого виводилося на екран, малював окремі картини, а Дмитро Шуров своєю музикою «ілюстрував» його роботу. (Фото автора.)
Перформанс Шурова і Вайсберга під назвою «Світотворення» став своєрідним відкриттям масштабної передаукціонної виставки «Українська альтернатива ХХ» у Музеї сучасного мистецтва України (триває з 10 по 18 листопада), ініціатором якого виступив аукціонний дім «Дукат». Виставка, зі слів організаторів, присвячена неформатному українському мистецтву, яке творилося у минулому столітті на противагу канонам соцреалізму. Серед лотів аукціону — роботи художників Олександра Ройтбурда, Влади Ралко, Павла Макова, Івана Марчука, Віктора Зарецького, Олександра Животкова, Алли Горської, Максима Мамсікова та інших.
Творчість київського художника Матвія Вайсберга, одного з учасників аукціону, пов’язують із так званим київським ар’єргардом і знають передовсім за ілю–страціями до книг Шолом–Алейхема, Достоєвського, Юнга, Ортеги–і–Гассета. Роботи, створені Вайсбергом у співпраці з піаністом Дмитром Шуровим, стали символічним 121–м лотом виставки. Ідея поєднати сучасний живопис із сучасною музикою належала організаторам аукціону. Шуров із Вайсбергом познайомилися незадовго до свого перформансу, а вперше спробували щось творити разом у день презентації (точніше імпровізації) проекту. До початку дійства ні художник, ні музикант не могли розповісти, що ж саме чекає на слухача–глядача, оскільки й самі лише передбачали, що ж вийде з їхньої співтворчості.
Врешті, глядачі, що зібралися на це дійство минулої середи, розділилися на дві групи: одні стежили за руками художника, другі — за пальцями музиканта. Перформанс тривав лише 15 хвилин. За цей час Матвій Вайсберг на планшеті, зображення з якого виводилося на великий екран, пальцем малював окремі картини, кожна з яких символізувала певний етап у творенні світу Богом. Дмитро Шуров, який спочатку начебто задавав тон співтворенню, згодом підкорився художникові і своєю музикою доповнював, «ілюстрував» роботу Вайсберга. Після проекту Шуров зізнався, що це була свідома позиція, адже відштовхувалися обоє митців від раніше створеної Матвієм Вайсбергом серії великих картин під тією самою назвою, з якими піаніст заздалегідь познайомився у майстерні художника. «Це було все–таки відображення серії робіт Матвія, ним вигаданої і вистражданої концепції, тому мені лишалося тільки імпровізувати і йти за його мистецтвом, — розповів «Україні молодій» Дмитро Шуров. — Якби ми обоє імпровізували, був би такий пінг–понг. Але його не було, і, напевно, мені його не вистачало». На думку Шурова, у «Світотворенні» музика вийшла більш різноманітною, ніж зображення.
Чи вдалося двом митцям створити за 15 хвилин світ? Швидше, ні. Як зазначив Шуров, було створено два світи, які доторкнулися лише на коротку мить. «Якби я писав твір на таку тему, — пофантазував музикант, — то просто зіграв би одну нескінченну ноту, яку можна було б розтягнути на 14 мільярдів років».
Попри певне дисонансне звучання проекту «Світотворення», Дмитро Шуров планує і надалі поєднувати свою музику з іншими видами мистецтва. Музикант давно мріє зробити спільний проект зі своїм батьком–художником. Але й це, на думку Шурова, не повноцінний синтез мистецтв. «Сьогодні існують інструменти, які дозволяють одній людині одночасно творити і музику, і зображення. В них до клавіш під’єднані тюбики з фарбою. І в результаті ти можеш бачити те, що граєш», — розповідає піаніст. Найвідомішим поціновувачем таких інструментів є ісландська співачка Бйорк.
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>