Звуки живопису

Перформанс Шурова і Вайсберга під назвою «Світотворення» став своєрідним відкриттям масштабної передаукціонної виставки «Українська альтернатива ХХ» у Музеї сучасного мистецтва України (триває з 10 по 18 листопада), ініціатором якого виступив аукціонний дім «Дукат». Виставка, зі слів організаторів, присвячена неформатному українському мистецтву, яке творилося у минулому столітті на противагу канонам соцреалізму. Серед лотів аукціону — роботи художників Олександра Ройтбурда, Влади Ралко, Павла Макова, Івана Марчука, Віктора Зарецького, Олександра Животкова, Алли Горської, Максима Мамсікова та інших.

Творчість київського художника Матвія Вайсберга, одного з учасників аукціону, пов’язують із так званим київським ар’єргардом і знають передовсім за ілю–страціями до книг Шолом–Алейхема, Достоєвського, Юнга, Ортеги–і–Гассета. Роботи, створені Вайсбергом у співпраці з піаністом Дмитром Шуровим, стали символічним 121–м лотом виставки. Ідея поєднати сучасний живопис із сучасною музикою належала організаторам аукціону. Шуров із Вайсбергом познайомилися незадовго до свого перформансу, а вперше спробували щось творити разом у день презентації (точніше імпровізації) проекту. До початку дійства ні художник, ні музикант не могли розповісти, що ж саме чекає на слухача–глядача, оскільки й самі лише передбачали, що ж вийде з їхньої співтворчості.

Врешті, глядачі, що зібралися на це дійство минулої середи, розділилися на дві групи: одні стежили за руками художника, другі — за пальцями музиканта. Перформанс тривав лише 15 хвилин. За цей час Матвій Вайсберг на планшеті, зображення з якого виводилося на великий екран, пальцем малював окремі картини, кожна з яких символізувала певний етап у творенні світу Богом. Дмитро Шуров, який спочатку начебто задавав тон співтворенню, згодом підкорився художникові і своєю музикою доповнював, «ілюстрував» роботу Вайсберга. Після проекту Шуров зізнався, що це була свідома позиція, адже відштовхувалися обоє митців від раніше створеної Матвієм Вайсбергом серії великих картин під тією самою назвою, з якими піаніст заздалегідь познайомився у майстерні художника. «Це було все–таки відображення серії робіт Матвія, ним вигаданої і вистражданої концепції, тому мені лишалося тільки імпровізувати і йти за його мистецтвом, — розповів «Україні молодій» Дмитро Шуров. — Якби ми обоє імпровізували, був би такий пінг–понг. Але його не було, і, напевно, мені його не вистачало». На думку Шурова, у «Світотворенні» музика вийшла більш різноманітною, ніж зображення.

Чи вдалося двом митцям створити за 15 хвилин світ? Швидше, ні. Як зазначив Шуров, було створено два світи, які доторкнулися лише на коротку мить. «Якби я писав твір на таку тему, — пофантазував музикант, — то просто зіграв би одну нескінченну ноту, яку можна було б розтягнути на 14 мільярдів років».

Попри певне дисонансне звучання проекту «Світотворення», Дмитро Шуров планує і надалі поєднувати свою музику з іншими видами мистецтва. Музикант давно мріє зробити спільний проект зі своїм батьком–художником. Але й це, на думку Шурова, не повноцінний синтез мистецтв. «Сьогодні існують інструменти, які дозволяють одній людині одночасно творити і музику, і зображення. В них до клавіш під’єднані тюбики з фарбою. І в результаті ти можеш бачити те, що граєш», — розповідає піаніст. Найвідомішим поціновувачем таких інструментів є ісландська співачка Бйорк.