Життя, скановане у виставі

Уперше в Україні на сцені Черкаського обласного музично–драматичного театру імені Тараса Шевченка глядачам було представлено документальний спектакль київського режисера Андрія Мая «Місто  на «Ч».

«До нас звернулися представники незалежного столичного центру «Текст» Наталя Ворожбит, Андрій Май, Марися Нікітюк з ідеєю поставити на нашій сцені такий спектакль. Ми зустрілися, обговорили тему і дали згоду на спільну роботу», — розповідає «Україні молодій» директор Черкаського драмтеатру Володимир Осипов. Робота над майбутньою п’єсою у стилі вербатім не могла не зацікавити. Адже такі спектаклі, що стали популярними наприкінці минулого й на початку нинішнього століття, повністю будуються на реальних монологах чи діалогах звичайних людей, що їх зі сцени актори передають глядачам. І люди пізнають у них себе, своїх родичів чи знайомих.

За словами Володимира Осипова, робота над проектом розпочалася навесні. Тоді команда «Тексту» взяла у жителів Черкас 200–годинне інтерв’ю без цензури. Про життя–буття розмовляли з пересічними громадянами, не лише з молодими, а й зi старожилами. Говорили на вулицях, в установах, а в пологовому будинку провели цілий день... Брали інтерв’ю в істориків та архітекторів, у пам’яті яких Черкаси живуть ще такими, якими були до затоплення навколишніх сіл Кременчуцьким водосховищем. На основі цих інтерв’ю і була створена п’єса про минуле, сьогодення та майбутнє міста. Завдяки такому незвичайному театральному проекту на сцену вийшли реальні людські долі, з їхніми проблемами, болями, мріями та сподіваннями, з їхньою манерою спілкування.

За сюжетом вистави, киянка Леся, котра живе на Троєщині, познайомилася з хлопцем, але забула, звідки він. Дівчина пам’ятала тільки, що той мешкає місті на Ч, чи то в Чернігові, чи то в Черкасах. І коли Леся шукає того парубка, опиняється в Черкасах. Так вона знайомиться з новим для себе містом, його історією, жителями, з їхніми життєвими історіями. Тут же головна героїня випадково зустрічає місцевого хлопця, закохується в нього, виходить заміж і залишається в Черкасах жити. Колись чуже місто стає для неї дорогим і рідним. На сцені перед глядачами Леся молода, і вона ж через два десятиліття, коли виростає двоє її дітей, коли місто змінюється на краще — стає курортом, яким було колись. У майбутніх Черкасах — комфортне життя, сюди приїжджають жити іноземці, від яхт на Дніпрі не проштовхнутися, а в зелений мікрорайон міста, який називається Соснівкою, ходить поїзд «Париж—Соснівка».

Документальну виставу «Місто на «Ч» глядач сприйняв неоднозначно. Людям старшого покоління імпонували сцени про минуле міста, а його правдиве сьогодення, з яким стикаєшся щодня, не захоплювало. Іншої думки молодь, вона переконана, що вистава справді засканувала один день із життя міста. Без прикрас, без цензури, правдиво і точно. На сцені були живі люди. І вони говорили живою мовою, як це є в реальному житті.

«На обговоренні цієї вистави 90 відсотків глядачів сприйняли її позитивно. Але те, що ніхто не залишився байдужим, — це однозначно», — зазначає директор Черкаського драмтеатру. Він наголошує: важливо, «аби глядачі приносили в театр не лише своє тіло, а й голову», і сподівається, що вистава зачепила за живе багатьох. Володимир Осипов каже, наступного разу «Місто на «Ч» черкаські глядачі зможуть побачити вже 6 грудня. Але там не звучатиме ненормативна лексика — її все ж таки вирішено не вживати.