Молодь і пам’ять

Двадцять років — перший значний ювілей України як держави, що вкотре постала незалежною. Здавалося б, немає кращої нагоди для цілорічного святкування. Та рік минає, а ювілейні урочистості запам’яталися хіба що столичною сутичкою з міліцією 24 серпня.

Причини такої «аскези» можновладців у відзначенні ювілею держави, котра дала їм безмежні статки, мають оцінювати психоаналітики — бо хто ж їм доктор, коли не дякують навіть за те, що світлини царської пишноти їхніх помешкань, весіль і днів народження заполонили шпальти світової жовтої преси?

Не прискіпуватимемося до шаблонної шароварщини у Палаці «Україна». Державне свято — це не лише гопак і хор на першій сцені, а й заходи, що насамперед засвідчують дієвість пам’яті; не лише солодкоголосі вітальні єлеї, а й привід серйозно замислитися. На щастя, потребу в історичних роздумах має молодь. От, наприклад, утворилася організація «Молодіжний рух Києва», виник проект «Шляхом українських патріотів»: увічнити пам’ять людей, які в різний час прислужилися Україні. Проведено десятки пам’ятних мітингів, відкрито меморіальні дошки й нарешті — видано книжку.

Збірку біографічних нарисів «Біля витоків Незалежності» (Сквира: Дорадо–Друк) уклали розвідки, підготовлені дослідниками з громадських Інститутів соціального розвитку українців­, проблем радикалізму та Конгресу україн­ської інтелігенції, Всеукраїнських товариств «Просвіта» та «Меморіал». Кількісний параметр окреслила сама дата: «Двадцять імен до Двадцятиліття», — як сказано у передньому слові Івана Драча. Отже: К.І.Осьмак, П.Г.Григоренко, В.П.Некрасов, О.М.Гірник, Д.Л.Шу­мук, О.І.Тихий, В.О.Макух, А.О.Горська, Г.М.Тютюнник, А.Б.Солов’яненко, В.А.Маняк, Ю.Т.Литвин, В.А.Симоненко, Ю.Г.Іллєнко, В.М.Чорновіл, В.С.Стус, І.В.Миколайчук, В.В.Марченко, В.М.Івасюк, Н.Н.Яремчук.

Люди надзвичайно різної долі, покликання, життєвого шляху. Неза­лежності прагнули не лише гуманітарії, а й науковці, лікарі, робітники, селяни — в цьому й полягає вибір укладачів. Дехто з персонажів збірки — все­світньо відомий, Герой України, має пам’ятник чи навіть вулицю власного імені. Ще хтось відбував довгі роки у буцегарнях (і не тільки в радянських) «за політику» — але Героями України досі не визнані. Попри все, молодь обирала для книжки насамперед особистостей.

Книжку побудовано хронологічно, згідно з датами народження її героїв; до кожної біографії додано коротеньку паралель–аналогію — згадку про видатних людей світу, котрі народилися в цей же рік. Читач має можливість порівняти й подумати про те, як могла би скластися їхня доля, коли б Україна мала власну дер­жавність. Об’єднує усіх персонажів лишень те, що всі вони відійшли у вічність.

Лідер «Молодіжного руху Києва» Арсеній Пушкаренко переконаний, що ця книга є початком багатотомного видання. Адже проект «Шляхом українських патріотів» «присвячено мільйонам українців, які були безневинно убієнними та поклали своє життя на вівтар боротьби за Україну». З огляду на перший досвід (проект реалізовано за кілька місяців), молодих людей не зупинить брак патріотизму в небагатьох українських «меценатів» — будуть нові книжки.