Як правило, за рік до старту Олімпіади пріоритет у спортсменів один — олімпійські ліцензії. При цьому в деяких видах спорту проблемами ліцензування починають перейматися значно раніше. Скажімо, важкоатлети почали боротьбу за перепустки до Лондона ще у вересні минулого року в курортній турецькій Анталії, де пройшли перший етап кваліфікації на світовому чемпіонаті–2010. Другий, завершальний, крок до Олімпіади штангісти роблять зараз у «Євродіснейленді», що в місті Марн–ля–Вале під Парижем, — там 5 листопада стартував, черговий, 79–й чоловічий та 22–й жіночий, чемпіонат світу.

Днями побачив по російському телебаченню сюжет про те, як тамтешній тандем прем’єр–міністра й президента захопився ідеєю популяризувати в країні бадмінтон. Політики показово перекидалися воланом через сітку, а їхні радісні однодумці розповідали, який це потрібний вид спорту. Власне, з останнім твердженням можна посперечатися, адже є чимало інших не менш захопливих видів, та й перервати гегемонію азіатів у бадмінтоні буде непросто. Утім «зачепило» в усьому цьому те, що державні мужі сусідньої держави постійно беруть участь у якихось спортивних проектах — то на лижах стоять, то на татамі прийоми боротьби демонструють, то на конях їздять, на човнах веслують тощо.