Осінь, босанова, акустика

09.11.2011

Подія, яку планували як сольний концерт українського барда–клавішника Сергія Шишкіна, насправді перетворилася у масштабнішу імпрезу. П’ятого листопада у столичному клубі «Андеґраунд мюзік–хол» музикант не просто відгукнувся на ностальгійні настрої київських меломанів, пов’язані з осінньою порою, він задумав і блискуче втілив у життя ідею міні–фестивалю співаної поезії з акцентом саме на босанову, в якому взяли участь відомі гурти та виконавці. Так, справжній майстер–клас босанови продемонстрував Дмитро Добрий–Вечір та його група «Вій». Також своє бачення цього вишуканого стилю показали Євген Їжак–Романенко і «ТаРута» та дует «Запаска» під проводом лідера групи «Пропала грамота» Павла Нечитайла. Всі музиканти пройнялися месиджами головного генератора акції і створили справжнє свято незалежної авторської музики.

На міні–фестивалі Сергій Шишкін познайомив столичну публіку з новим складом інструменталістів–професіоналів: це Олег Баковський (труба), Павло Завада (бас–гітара, слайд–гітара, гармоніка), Григорій Лук’яненко (соло–гітара), Василь Карапулько (альт–саксофон). Склад отримав назву за першими складами своїх прізвищ «Шибазалукка» і нині всерйоз розглядає перспективу повноцінного клубного туру з музично–поетичним матеріалом від Шишкіна. Ідея виникла внаслідок очевидно успішного концерту в «Андегранд мюзік–холі». «Задовго до проведення цієї акції, — ділиться Сергій, — я мав на меті створити на концерті атмосферу інтелектуального відпочинку для людей, які його потребують. Гадаю, що далеко не всіх задовольняють гламурно–попсові шоу на каналах нашого телебачення. Я радий, що нам вдалося запропонувати повноцінну альтернативу теленесмаку».

Варто зазначити, що Сергій чудово тримає публіку, віртуозно володіючи не лише змістами і контекстами своїх текстів, а й голосом у три октави і, власне, вишуканою грою на клавішних. Тобто він залишався емоційно–інтелектуальним центром усієї імпрези впродовж трьох годин. На концерті (нагадаємо, що не так давно Сергій Шишкін презентував два альбоми — «Западенська зима» і «Мисляча людина») прозвучали нетривіальні композиції, які публіка сприйняла з помітним ентузіазмом: «У Львові дощ», «Щось прийде до мене», «Давня любов», «Нічна босанова», «Дай Боже», «Теплі сни надії», «Одинак», «Карпатське ретро», «Западенська зима». Прозвучали також авторські версії Серія Шишкіна ранніх творів польських мегазірок Северина Краєвського та Чеслава Нємена. Вже кілька років поспіль Сергій Шишкін продовжує культивувати власну візію створення міської музичної культури, комфортної і органічної для жителя мегаполіса. Схоже, йому це вдається.

  • Знайти «скриньку», де захована ваша пісня

    Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>

  • Гімн як літургія, марш і романтика

    Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>

  • Паливо революції

    Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>

  • Ведмідь на вухо наступив, та співати будеш

    У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>

  • Вояки з гітарами

    Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>

  • «Вопіющі» 26 років

    Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>