Не все те «червоне золото», що ікра

03.11.2011
Не все те «червоне золото», що ікра

Кожен споживач має право вибирати. (з сайту vppress.ru.)

У листопаді вже згадуєш: скоро Новий рік. А з наближенням всенародних свят для більшості актуальним стає запитання, що б таке особливе, небуденне поставити на стіл. Безпрограшний варіант — червона ікра. Звичайно, якщо, відкривши банку, ви не побачили якесь майже однорідне місиво жовто–оранжевого кольору.
У міських супермаркетах на полицях, без перебільшення, десятка півтора різновидів цього делікатесу. Який вибрати?

Особливості національного фасування

Якщо раніше в наших магазинах продавали переважно російське «червоне золото» в Росії ж розфасоване, то зараз на банках часто фігурує український виробник, тобто ікру розфасовують у Київській чи Харківській області. Є практично ідентичні баночки з однаковою назвою, що різняться лише місцем наповнення і закручування «жерстянок»: одні закупорили в Росії, інші — в Україні. Швидше за все, від «а» до «я» російський продукт буде дорожчим, бо випускають його за держстандартом, у якому закладено суворіші й чіткі вимоги, аніж у технічних умовах наших виробників–фасувальників, які споживачам своїх секретів не видають, ховаючи їх, під грифом «комерційна таємниця». Між іншим, останнім часом ікру ввозять в Україну і зi США.

Найдосконаліший продукт «червона ікра» виходить тоді, коли її засолюють і розфасовують відразу після вилову риби, приміром, на Сахаліні. Хоча для когось вона може бути, скажімо, солонувата. Суттєва відміна за всіма стадіями російської ікри та ікри, розфасованої в Україні, — консерванти. Раніше класичними консервантами для ікри була суміш уротропіну та сорбінової кислоти. Зараз у Росії заборонене використання уротропіну, в Україні — ні. А це означає, що в ікрі, яку розфасовують в Україні, цей шкідливий для людського організму хімічний елемент є — у дозволених мінімальних дозах. Є він і в тих баночках, які роблять на території Росії спеціально для продажу на українському ринку. Тож уважно читайте, що написано на «жерстянках». Особливо якщо купуєте червону ікру не як делікатес до святкового столу, а як компонент спеціального харчування для дітей або дорослих iз захворюваннями крові чи щитовидної залози.

Під загальною назвою «червона ікра» споживач традиційно хоче смакувати ікрою кети та горбуші. Як правило, великі ікринки цих видів риб не мають гіркуватого присмаку, за кольором, швидше, насичено оранжеві, ніж червоні. Яскраво–червоні ікринки у риби нерки, які мають природну гірчинку. Ікра форелі, на відміну від інших, має міцнішу оболонку. На жаль, не на кожній банці ви знайдете інформацію, ікру якої риби закрутили всередину.

Бляшанко, відкрийся!

Центр незалежних споживчих експертиз уже не вперше тестує червону ікру. Востаннє спеціалісти під мікроскопом розглядали, а пробанти роздивлялися, нюхали й пробували 9 видів продукту, розфасованого в Україні: «Камчадал», «Шаланду», «Дальморе» (усі виготовлено в с. Тарасівка Київської обл.), Flagman та «Фуршет» (с. Саливонки столичної обл.), «Остров» та «Анива» (с. Пінчуки Київської обл.), «Русский посол» (м. Куп’янськ Харківської обл.), «АСС» (м. Харків). Найкращі ікринки експерти побачили в банках iз назвою «Шаланда» (найдорожча в тесті ікра, 71 грн. 63 коп. за 100 г) та «Русский посол» (53 грн. 51 коп. за 100 г). Натомість «Анива» (44 грн. 69 коп. за 100 г) та «АСС» (35 грн. 55 коп. за 100 г) містили багато ікринок, які лопнули, в останній також виявилося багато рідини. За смаком ці два «конкурсанти» — «дуже солона» та «солона з гіркотою». Солонуватими і з легкою гірчинкою видалися пробантам «Дальморе» та «Остров». Загалом «відмінників» тесту троє — «Камчадал», «Шаланда» та Flagman. «Трієчники» за п’ятибальною системою — «Анива» та «АСС». Фізико–хімічні показники у всіх протестованих зразків — у нормі, відповідно до наших, місцями не надто досконалих, нормативів.

  • Не варто їсти пуд солі

    Раніше до солі більшість господинь ставилася взагалі за залишковим принципом: яка потрапить під руку, таку і клали у споживчий кошик. Уже не один рік, як стали придивлятися, йодований мінерал в упаковці чи ні. Інше питання: що криється за написом «йодована», чи насправді сіль є такою? У цьому спробували розібратися експерти Центру незалежних споживчих експертиз «Тест». >>

  • Перекус без сюрпризів

    У назвах можна заплутатися. Є українське слово «накладанець» — зрозуміло: накладені на переважно хлібну основу шматок сала, ковбаси, сиру чи іншої смакоти. Бутерброд — у перекладі з німецької «хліб із маслом». Найпопулярніші в американців бургери-гамбургери — різновиди сендвічів. >>

  • Дати перцю, а не трухи

    Приправляючи борщ чи печеню чорним меленим перцем, ми рідко згадуємо (або не завжди знаємо), з якої рослини ця приправа. Piper nigrum — така загальновідома у світі назва — це напівздерев’яніла вічнозелена ліана завдовжки аж до 15 метрів. Має велике, довгасте, м’ясисте, зверху темно-зелене, знизу зеленувато-сизе листя. >>

  • Повір очам своїм

    У період економічної кризи — це саме зараз, коли зарплати й пенсії застрягли на місці, а ціни на все підскочили у два-три рази, — зрозуміло, більшість людей намагається економити. Просто змушені купувати дешевші продукти. >>

  • І хай розпуститься брунька чайного дерева

    Інколи хочеться уявити себе на урочистій чайній церемонії: японській чи китайській — із правильним заварюванням, спеціальним чашечками і приємною музикою. Домашнє смакування чаєм дуже часто, особливо вранці, відбувається поспіхом. >>

  • Пальма в шоколаді

    Напередодні свят захотілося мені привітати одну хорошу жінку. Подарунок мав бути символічним і бюджетним — якнайкраще в ці рамки вписувалася коробка цукерок. Звичайно, хороших. Похід у найближчий супермаркет і ретельне вивчення етикеток дещо приголомшили. >>