Зачаровував голосом і не мав зіркової хвороби: як Анатолій Солов’яненко прославляв Україну у світі — розповідь дружини Світлани
Уже чверть століття знаменитий український тенор Анатолій Солов’яненко співає ангелам. >>
Портрет «Жінки у перлинному намисті» чекає експертизи. (Василя Копистка.)
Відтоді у картини та Дніпропетровського музею почалося нове життя. Дощечки відвезли до київських реставраторів, і вже ті повністю відкрили зображення: майстерний портрет жінки в капелюсі з ниткою перлів на шиї. Але повірити в те, що це оригінал одного з найгеніальніших художників Північного Ренесансу, голландця Харменса Ван Рейна Рембрандта, було складно. Звернутися до європейських колег дніпропетровські музейники не могли — надворі були радянські часи, «залізна завіса». Відтак у 80–х роках картину повезли для експертної оцінки до Москви, до відомого в СРСР знавця Рембрандта Ксенії Єгорової. Після проведеного дослідження вона заявила: імовірність авторства великого голландця становить 95%.
Із того часу про картину довго ніхто не чув. І, певно, ні українці, ні європейці про «дніпропетровського Рембрандта» нічого б не відали, якби не чергова щаслива випадковість. Кілька років тому, коли світ відзначав 400–річчя народження Рембрандта, у ЗМІ з’явилася інформація про дніпропетровську «перлину» знаменитого голландця та спеціально організовану виставку однієї картини. «Мені стало цікаво, чи відомо про цю роботу самим голландцям, — розповідає координатор товариства «Україна—Нідерланди» Василь Копистко, — і я попросив своїх голландських друзів написати про цю знахідку в місцевому журналі «Україна». А згодом, під час мого візиту до Нідерландів, я запропонував товаришам в Амстердамі звернутися у музей Рембрандта. Ось тоді голландські музейники зацікавилися дніпропетровською картиною — для них це стало справжньою сенсацією. Знавці Рембрандта ніколи раніше не чули про портрет «Жінки у перлинному намисті» — її немає у каталозі робіт Рембрандта (а нараховує він понад 500 картин). Але поява не відомих досі робіт — цілком природна річ. Скажімо, останній раз невідому картину Рембрандта знайшли в 2005 році в Англії. Це був автопортрет художника у молодому віці, виконаний на мідній пластині. Про знахідку тоді писали всі світові ЗМІ. Цілком можливо, що її долю зможе повторити і дніпропетровська картина».
Достеменно не відомо, як робота Рембрандта могла потрапити до України. Найімовірніше, кажуть фахівці, полотно привезли як трофей радянські солдати під час Другої світової війни. Не виключено, що «оселилася» робота Рембрандта в Україні ще в дореволюційні часи. І, швидше за все, вона перебувала у приватній колекції — саме тому картина і не зафіксована в каталозі. Не виключають експерти, що це може бути і робота одного з учнів генія. Але в будь–якому разі, кажуть фахівці, ринкова вартість цього полотна сягає шалених грошей.
Із зацікавленістю голландців з’явився і проект «Дніпропетровський Рембрандт», метою якого стало остаточно з’ясувати, чи дійсно картина з Дніпропетровського художнього музею — робота геніального митця. «Річ у тім, що провести необхідну експертизу в Україні неможливо, — каже Василь Копистко. — Немає на це коштів і спеціального обладнання. Але голландські колеги дуже зацікавлені й у співпраці з Україною, і в експертизі «дніпропетровського Рембрандта».
Перші кроки у цьому питанні вже зроблені: нещодавно Василь Копистко та мистецтвознавець Дніпропетровського художнього музею Ігор Труш відвідали Амстердам, там вони зустрічалися із представниками Рейкс–музеум та будинку–музею Рембрандта, де зберігається найбільша колекція картин митця. «Своїм голландським колегам ми привезли якісну копію картини Рембрандта, виготовлену за допомогою комп’ютерної поліграфії, — розповідає Ігор Труш, — там і порушили головне питання: як же нам провести експертний аналіз полотна, як голландським дослідникам побачити нашу картину? З’ясувалося, дослідникам Рембрандта не так просто вибратися до України — у них на п’ять років уперед розпланована робота. Тому нам лишається тільки чекати».
«Звісно, найбільш логічним виглядає проведення експертизи у самій Голландії, — каже Василь Копистко. — Бо там творчість Рембрандта найбільш досліджена, є необхідне обладнання, експерти. Але це копітка праця і досить складні дослідження, які потребують немалих грошей. І прикметно, що Королівство Нідерланди бере на себе всі витрати проведення цієї експертизи. Перевезення такої вартісної картини — це теж складний процес. Одна процедура оформлення документів за міжнародними законами чого варта. Потім на картину чекатиме шлях у дві тисячі кілометрів спеціальною міжнародною поштою. Але це потрібне для того, що розставити всі крапки над «і» та з’ясувати істинність оригіналу».
Якщо ж оригінальність картини вдасться довести, її чекає, певен Василь Копистко, «зіркова» доля — «гастролі» найкращими музеями світу, резонансні публікації та прикута увага мистецького світу. «Її внесуть у голландські та міжнародні каталоги і братимуть на найбільш престижні виставки світу», — каже Василь Копистко. Але спершу в активістів проекту є мета — показати сенсаційну картину самим українцям. І почати планують із Київського національного художнього музею. «Ця картина відкриє Україну для світу, — переконаний пан Василь. — Але перш за все, вона стане відкриттям для самих українців, які їдуть милуватися зразками мистецтва Лувру, Ермітажу, не знаючи про те, що вдома, в Україні, теж є шедевр світового рівня».
Поки триває організаційна робота над проведенням експертизи картини, про «дніпропетровського Рембрандта» дізнаються і пересічні голландці — принаймні чимало нідерландських туристів виявляють бажання завітати до Дніпропетровського художнього музею, аби помилуватися ймовірним шедевром свого земляка. Якщо ж полотно отримає підтвердження оригінальності, до Дніпропетровського художнього музею потягнуться й інші любителі старовини та мистецтва з усього світу.
Уже чверть століття знаменитий український тенор Анатолій Солов’яненко співає ангелам. >>
Свого часу, коли я відвідувала місто Рівне, мені дуже сподобався пам’ятник Уласові Самчуку. >>
У Київському академічному театрі «Золоті Ворота» покажуть тонку психологічну виставу «Ковзанка», режисера Дмитра Леончика за твором литовської письменниці, журналістки, драматургині Лаури Сінтії Черняускайте. Жанр визначили як «хвилювання на одну дію». >>
Історію симпатичної дівчини, яка несподівано опиняється в центрі захопливої авантюри, пов’язаної з мистецтвом, розповідає стрічка «Коли ти вийдеш заміж?». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) є дві фрази, що максимально прояснюють його суть, попри екшн-оболонку. >>
До списку нематеріальної культурної спадщини людства елемент «Писанка: українська традиція і мистецтво оздоблення яєць», внесла Організація ЮНЕСКО. >>