Молодь про старість

Тод і Джордан — американці, що подорожують Європою, і, заскочивши на кілька днів до Києва, випадково потрапили на «Молодість» — кияни, що запропонували їм дах над головою, були задіяні у волонтерській службі фестивалю. Хлопці побачили всього один чи два фільми, проте це не завадило їм перейнятися духом «Молодості». І, хтозна, може, Джордан, який займається фотографією і цікавиться операторською роботою, стане учасником київського кінофоруму.

Молодь — не лише у титрах програми, а й як активний глядач — невід’ємна частина цього найшанованішого в Україні кінофестивалю. Проте цієї осені зали «Києва», «Жовтня» чи «Кінопанорами» не так часто, як у попередні роки, брали штурмом студенти — учням мистецьких вишів не виділили абонементи на всі перегляди. Жаль iз цього приводу висловлювали не лише самі обділені, а й голова журі письменниця Оксана Забужко. Проте попри організаційні, технічні й фінансові проблеми у недільний вечір, після скромної церемонії закриття «Молодості» (22—30 жовтня), було сумно покидати кінотеатр «Київ», центр фестивалю, де протягом тижня нам дали змогу отримати справжню насолоду від повнометражного конкурсу дебютів i цікавої, хоча, може, й не надто насиченої позаконкурсної програми.

Кшиштоф Зануссі як представник українського кіномистецтва

Фінансові проблеми фестивалю на 41–й сезон його існування, здається, дійшли апогею. Якщо відкриття «Молодості» проводили в непридатній до цього «Київській Русі», то закриття провели у ще скромніших умовах. Частину публіки із запрошеннями (учасники фестивалю й почесні гості) розмістили в Червоній залі «Києва», де на тлі білого екрана — жодних декорацій! — генеральний директор фестивалю Андрій Халпахчі та ведуча Галина Тимошенко оголошували переможців, вручали їм скромні букети, що під кінець церемонії узагалі закінчилися, й запевняли, що всі нагороди знайдуть своїх лауреатів (із відзначених на 41–й «Молодості» мало хто виявився на фестивалі). У Синій же залі розмістили журналістів та інших співчуваючих: церемонію нагородження дивилися у режимі он–лайн трансляції — і те, що спочатку здавалося мінусом, перетворилося на плюс, оскільки крупний план, сфокусований на головних діючих особах, давав можливість побачити найкумедніші моменти події. Приміром, красномовну міміку Андрія Халпахчі під час промови міністра культури Михайла Кулиняка про те, що його відомство збільшило фінансування фестивалю (здається, гендиректора така заява неябияк здивувала).

Із лауреатів цьогорічної «Молодості» на церемонії закриття був присутній польський режисер Кшиштоф Зануссі, який отримав відзнаку «За розвиток національного кіномистецтва» від Фонду «Україна 3000». Як підкреслила голова фонду Катерина Ющенко, «вперше цю нагороду отримує людина, що не є громадянином України, але серцем і душею підтримує українське кіно». Не применшуючи заслуг пана Зануссі, мусимо визнати, що цей факт, на жаль, ще раз констатує кризу національного кінематографа.

Після закінчення цієї скромної програми публіці презентували фільм–закриття — драму Андрія Звягінцева «Єлена», яку російська кіноспільнота бажала би висунути на «Оскар» замість «Цитаделі» Нікіти Міхалкова. Це достойна робота режисера, який у 2003 році вразив своїм дебютом «Повернення». Виходячи з назви, зрозуміло, що головна героїня — жінка на ім’я Єлена, але вона швидше підступна, ніж прекрасна. Переповідати сюжет — невдячна справа (тим паче що продюсер картини Олександр Роднянський заявив, що «Єлену» покажуть шостого листопада увечері на каналі «Росія»), оскільки фільм заторкує стільки проблем соціального й морального характеру, що для цього потрібна окрема розлога рецензія. При цьому у стрічці використано мінімальну кількість діалогів, а головних дійових осіб усього п’ятеро: роль п’ятого, за словами самого режисера, виконує телевізор, хоча до цього переліку можна ввести ще й шостого персонажа — музику американського композитора–мінімаліста Філіпа Гласса, яка, як невидимий слідчий, кожного разу підводить глядача до трагічної розв’язки подій. На жаль, про український прокат «Єлени», яка отримала відзнаку журі у конкурсі «Спеціальний погляд» Канн, наразі не йдеться.

Ера покоління глобальної цивілізаційної кризи

«Подих» — така назва фільму, що завоював гран–прі 41–ї «Молодості» й грошову винагороду 80 тис. грн. Отримати «Скіфського оленя» прийшов не сам режисер Карл Марковіч, а австрійський посол в Україні Вольф Дітріх Хайм, який повідомив, що молодий режисер Карл Марковіч насправді не такий уже молодий, а заслужений і знаний у Австрії 40–річний митець. Відзначаючи сильну конкурсну програму «Молодості», журі фестивалю зізналося, що саме «Подих» був тією картиною, яка отримала підтримку всіх членів суддівської ради. «Це по–хорошому драматичний твір — те, чого бракує українському культурному простору, який у нас заповнений або «чорнухою», або гламуром, — пояснила Оксана Забужко. — Цей фільм учить дуже важливої речі: не замикатися у власному нещасті, як би тобі зле в житті не довелося (а героєві цього фільму повелося зле з моменту його народження), бачити людей, поважати їх, не судити, бо ніколи не знаєш усієї правди про іншого. Тобто звичайним простим людським цінностям». У своїй картині Карл Марковіч зосередився на соціальній адаптації 19–річного юнака, який перебуває у тюрмі через звинувачення у вбивстві, що сталося кілька років тому у дитячому будинку. Примирення із соціумом і власною матір’ю в цій історії відбувається завдяки роботі хлопця у бюро ритуальних послуг.

Самотність і подолання кризи загостреного індивідуалізму — як і на останньому Венеційському кінофестивалі — було основною темою 41–ї «Молодості». Проте, на відміну від італійського кінофестивалю, підбір конкурсних фільмів на українському відзначався більш гуманним ставленням до глядача: більшість із 12 представлених фільмів з упевненістю можна (а часто й варто) показувати в кінотеатрах. Рівну програму «Молодості» відзначила член журі словацька актриса і продюсер Деана Якубіскова: «Останні 10—15 років у європейському кіно переважала манера, коли ідея була важливіша за форму, стиралася межа між професіоналом і аматором, тому що будь–хто міг купити потрібну апаратуру і почати знімати кіно. Вибір «Молодості» показав, що ідея і професіоналізм знову йдуть нога в ногу».

На «Молодості» були представлені фільми з Австрії, Швейцарії, Швеції, Ірану, Німеччини, Норвегії, Польщі, Ісландії, копродукція Бельгія—Нідерланди, Аргентина—Іспанія, Чехія—Словаччина, а також Франція—Німеччина—Польща—Україна. Оцінюючи особливості програми, інший член журі, російський режисер Сергій Лобан (до слова, лауреат Московського кінофестивалю за фільм «Шапіто–шоу») із гіркотою в голосі зізнався: «Фільми з Чехії, Словаччини та Польщі показують, як далеко ми залишилися позаду — за якістю робіт і формою висловлювань».

Незважаючи на широке географічне представництво, усі картини «Молодості», як уже було зазначено вище, говорили про одне й те саме — самотність, а більшість — як не парадоксально — про старість. Одним із найцікавіших фільмів на цю тему, який, на жаль, не отримав нагород (проте, за зізнанням голови журі, він потрапив у її особистий список глядацьких симпатій), був ісландський фільм «Вулкан», реж. Рунар Рунарссон (у 2009 році — лауреат «Молодості», має номінації на «Золоту пальмову гілку» та «Оскар»). Старість і відчуження режисер представляє через історію 67–річного старого, який, вийшовши на пенсію, загострює й так непрості стосунки з родиною. Фільм, який спочатку постає як соціальна драма, наприкінці несподівано перетворюється на незвичайну лав–сторі — коли старому треба прийняти непросте рішення, щоб полегшити біль дружини. При цьому в оповіді немає нічого зайвого — лише чистота історії й зображення. Чого не скажеш про роботу, яка отримала нагороду в номінації за кращий повнометражний ігровий фільм — «Кімната самогубців», реж. Ян Комаса (Польща). На сьогодні це хіт польського прокату, проте фільм про хлопця з багатої родини, про якого забули батьки і який шукає любов у iнтернеті, грішить значною кількістю зайвих сцен. Проблеми з монтажем значною мірою компенсує гра 23–річного актора Якуба Гєршаля. На жаль, цей талановитий хлопець, що сьогодні виступає на театральній сцені у Варшаві, не отримав нагороду як кращий молодий актор. Приз імені Іва Монтана та 1000 євро присудили виконавиці головної ролі фільму «Піднесення» (Швеція) — Алісії Вікандер. Виразні карі очі й визнання дівчини як однієї з перспективних актрис Європи, схоже, мали вирішальне значення.

Українські мотиви «Молодості»

Не отримала жодної нагороди картина «Земля забуття», реж. Міхаль Боганім, що була створена частково в українській копродукції. Спочатку цю картину не допустили до конкурсу, проте, як зізнався Андрій Халпахчі, вона була в резерві, і коли до участі не потрапили кiлька запланованих картин, «Землю забуття» — історію про психологічні наслідки Чорнобильської катастрофи — допустили до змагань. «Це дуже поганий фільм. Наскрізь фальшивий, у якому є, може, три–чотири живі кадри», — таку характеристику дала картині Оксана Забужко. Так само не знайшов підтримки у журі ще один резонансний український фільм — «короткометражка» із «Золотою пальмовою гілкою» «Крос» Марини Вроди.

Як відомо, через специфічну ситуацію з вітчизняним кінематографом дирекція фестивалю створила для нього спеціальну конкурсну програму — «Панораму українського кіно». У змаганнях 21 картини, частина з яких була знята із залученням іноземних режисерів і продюсерів, перемогла відома нам стрічка «Глухота» Мирослава Слабошпицького, яку раніше представляли як частину альманаху «Мудаки». У 2010 році цю «короткометражку» номінували на «Золотого ведмедя» Берлінале, тепер прийшов час визнання на батьківщині. «Так, це моя перша нагорода на українському кінофестивалі, — підтвердив Мирослав. — Дивно і водночас приємно, бо я тричі брав участь у «Молодості». Хоча першу нагороду від «Молодості» Мирослав Слабошпицький отримав, коли познайомився на фестивалі зі своєю теперішньою дружиною Оленою. Приємним додатком до відзнаки «Панорами» стали 20 тис. грн. від Фонду Рената Ахметова та два квитки до Праги від Чеських авіаліній.

Із 1 листопада дирекція «Молодості» починає новий етап роботи — підготовку до 42–го фестивалю. І з цього часу ми знову будемо перебувати у передчутті якісного кіно. Сподіваюся, що гіршої фінансової ситуації на «Молодості» уже не буде. І якщо чинна влада не відійде в минуле, то ми ще нагадаємо заступниці бідних українських митців Ганні Герман її обіцянку знайти підтримку наступній «Молодості».