Звуки «Молодості»

Показ німого фільму під супровід оркестру — актуальний тренд в українському культурному просторі. Від Одеського кінофестивалю, де на Потьомкінських сходах нам показували «Броненосця «Потьомкіна» (1925) Сергія Ейзенштейна і «Метрополіс» Фріца Ланга (1927), й до «Молодості», де цьогоріч під назвою «Звуки «Молодості» поєднали дві прем’єри: німецький фільм «Маня» (1918) й український — «Два дні» (1927). Нехитрі мелодії тапера початку ХХ ст. сьогодні замінили партіями, що спеціально під той чи інший фільм пишуть імениті композитори, а сам кіносеанс перетворився на мистецький експеримент. Для глядача, який утомився від важких соціальних драм у фестивальній програмі, кращого сеансу релаксації не вигадаєш.

Під зіркою Поли Негрі

«Маню» і до, і впродовж «Молодості» рекламували настільки, що коли прийшов час показу (а сталося це минулої суботи), то Червоний зал кінотеатру «Київ» не зміг умістити всіх бажаючих. Ажіотаж навколо звичайної салонної стрічки про нещасну любов чесної дівчини спричинила грамотна промоція польської сторони, що презентувала стрічку в рамках культурної програми I, Culture, приуроченої до піврічного головування Польщі у Раді ЄС. Поляки вхопилися за те, що головну роль у «Мані» грає молода Пола Негрі, майбутня зірка німого кіно. Представляючи «Маню», директор Національного кіноархіву Польщі Тадеуш Ковальскі всіляко підкреслював польську лепту в розвитку європейського кінематографа, назвавши «Маню» європейською копродукцією початку ХХ ст. Цей фільм зняв угорський режисер Євген Іллєс у Берліні з польською актрисою (справжнє ім’я Поли Негрі — Барбара Аполонія Халупєц), яка згодом переїде в Голлівуд, заручиться там із Чарлі Чапліном, працюватиме з Рудольфо Валентино, вийде заміж за грузинського князя, а із закінченням ери німого кіно фактично закінчить і власну кінокар’єру. Тривалий час цю картину вважали загубленою, але у 2006 році Національний кіноархів Польщі викупив копію у чеського колекціонера й у співпраці з Європейським фондом регіонального розвитку відреставрував її за останнiм словом техніки.

Перший показ «Мані» відбувся у Варшаві у вересні, далі були Париж, Мадрид, Лондон, а після Києва фільм покажуть у Берліні — 8 листопада. На київській прем’єрі при вході у зал привітні дівчатка пригощали гостей шоколадними цукерками «Пола Негрі», а на місці кожного чекала грамотно скомпонована брошура–презентація проекту (журналістам також видали стильну флеш–карту у вигляді листівки з зображенням актриси). Щоправда, атмосферу світського заходу порушило кілька інцидентів, у яких спраглі високого мистецтва глядачі не могли поділити обмежену кількість місць, і в одному випадку справа дійшла мало не до бійки. Довелося викликати охорону, й агресивні настрої у залі вдалося пригасити. Зовсім уже остудила задирак музика відомого польського композитора Єжи Максимюка, яку виконував камерний оркестр Вроцлавської філармонії.

Українська кінокласика із «ДахоюБрахою»

Прем’єра «Двох днів» потужною піар–кампанією не відзначалася, проте на кількості глядачів це не позначилося. Стрічку Георгія Стабовицького показували у «Мистецькому арсеналі» під супровід симфонічного оркестру в п’ятницю, де під готичним склепінням зібралося близько 400 глядачів. Із осіб, що працювали над фільмом і презентація яких може дати приблизне уявлення про мистецьку цінність роботи, — оператор Данило Демуцький, який знімав із Довженком «Землю» й «Арсенал». Відреставровану цифрову копію «Двох днів» (оригінал зберігається у «Бєлих столбах») представляли Державне агентство України з питань кіно та Національний центр Олександра Довженка. У порівнянні з «Манею» українська картина має значно сильніший сюжет, відзначається кращою грою акторів i використанням промовистих метафор (фільм оповідає про два останні дні з життя камердинера у графському маєтку, що ілюструють жорстокі моменти громадянської війни).

«Два дні» — це частина окремого проекту з оцифровки української німої класики, що має вийти кількома комплектами на DVD (фінансово програму підтримує Фонд «Відродження», що виділив на неї 85 тис. грн.). До першої, яку представити публіці обіцяють уже в грудні, ввійдуть шість фільмів: уже згадані «Два дні», «Перекоп» Івана Кавалерідзе, «Земля» Олександра Довженка, «Людина з кіноапаратом» Дзиги Вєртова, «Навесні» Михайла Кауфмана, «Нічний візник» Георгія Тасіна. До збірки також додаватиметься каталог на 400 сторінок українською та англійською про історію українського авангарду. Загалом, має вийти чотири збірки з 24 фільмами, що, за словами заступника директора Національного центру Довженка Івана Козленка, становить 10 відсотків від збереженої спадщини німих фільмів в Україні. «Даним проектом ми прагнемо відтворити нашу кіноспадщину й атрибувати її до української культури, в лоні якої вона народилася, — пояснив на презентації Іван Козленко. — Часто ці фільми називають «російськими» чи «радянськими», проте це все частина українського модерну, який у даному випадку творили не лише кінематографісти, а й письменники, що писали сценарії, і актори, багато з яких працювали у театрі Леся Курбаса «Березіль».

У «МА» «Два дні» показували під музику, написану сучасним автором — композитором Юрієм Михальчуком. Хоча початково звуковий супровід до стрічки створив Борис Лятошинський, але оригінальна партитура, за словами Івана Козленка, не збереглася, тому довелося вдатися до осмислення фільму сучасним автором. До слова, разом з оригінальною музикою до фільмів, які ввійдуть у колекцію DVD, паралельно будуть записані й звукові версії наших сучасників. Так, планується, що легендарну «Землю» Довженка озвучуватиме «ДахаБраха».