Ректорські пристрасті

28.10.2011
Ректорські пристрасті

Пiд стiни Мiносвiти прийшло 5 тисяч студентiв. (УНІАН.)

Студенти НТУУ «КПІ» виконали свою обіцянку: в середу близько 5 тисяч осiб пікетували Міносвіти, вимагаючи зустрічі з міністром Дмитром Табачником. Як уже писала «УМ», студенти КПІ обурені тим, що вже більш як півтора місяця колектив «Політехніки» не може отримати офіційну відповідь від Міносвіти, коли ж буде оголошено конкурс на заміщення посади ректора КПІ. Нагадаємо, 1 листопада у нинішнього керманича столичної «Політехніки» Михайла Згуровського завершується семирічний контракт із Міносвіти. А оскільки конкурс не оголошений, то це означає, що міністерство після 1 листопада матиме право призначити виконувача обов’язків ректора — і цією людиною може стати будь–хто та ще й на невизначений термін.

Студенти вважають неприпустимим призначення «засланого козачка» на посаду керманича університету: «Ніхто, окрім викладачів, студентів та працівників КПІ, не буде вирішувати долю керівництва вузу», — запевняють вони. Тому й пішли багатотисячним натовпом до Міносвіти: принесли сюди численні плакати з вимогами «не дратувати студентів», «не тиснути на КПІ». А ще «презентували» шефу Міносвіти унітаз і мішки туалетного паперу. Одначе до студенів Табачник не вийшов. Натомість до пікетувальників делегували заступника міністра Петра Куликова. Йому студенти й вручили резолюцію, яку він пообіцяв передати Табачнику. У ній капеішники вимагають, щоб iз 1 листопада в.о. ректора був призначений нинішній керівник КПІ Михайло Згуровський і щоб нарештi було оголошено конкурс на заміщення посади ректора. У разі невиконання своїх вимог студенти оголосили, що страйкуватимуть безстроково.

Тим часом міністр Табачник акцію студентів назвав «мишачою метушнею». «У брехні завжди короткі ноги, — сказав вiн. — Контракт ректора КПІ закінчується 1 листопада, по цей день включно він на роботі. І оголошувати конкурс на місце, яке не є вакантним, я не маю права».

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>