Початок червня — традиційна пора пожвавлення хорового життя Києва. Причина добре відома: у храмах та концертних залах проходить фестиваль «Золотоверхий Київ». Цього року вже восьмий. Тому дещо обтяжений традиціями (це добре — знаєш, на що очікувати), але, як завжди, сповнений приємних сюрпризів. Звикли слухачі до іменитого «гостя фестивалю»? То маєте — сьогодні у філармонії виступає славетний грузинський ансамбль «Руставі». Пам'ятають любителі хорового співу про вдалу знахідку Миколи Гобдича — поєднання в одній програмі духовних піснеспівів та національного фольклору? То насолоджуватимуться давньогрузинськими церковними піснеспівами, а також мегрельськими, карталинськими, кахетинськими, імретинськими мелодіями...
Утім «Золотоверхий Київ» — це завжди свято саме української хорової музики, творчості і виконавства. Причому традиційні фестивальні «блоки» щоразу заповнюються новими складовими. Очікувані знавцями «хорові антифони» (ще одна знахідка Миколи Гобдича, яка поєднує унікальну акустику Трапезної церкви Києво-Печерської лаври, традицію барокового виконання розведеними у просторі хорами і, як наслідок, дає вражаючий квадрофонічний ефект) цього року присвячуються духовній творчості Михайла Вербицького (1815—1870) — композитора, добре відомого широкому загалу як автор музики Державного гімну України і майже невідомого слухачам як церковний митець. «Духовна» компонента Восьмого «Золотоверхого Києва» включить також «Демественну Літургію» О. Гречанінова у виконанні одного з кращих молодих камерних колективів Києва — хору «Кредо» під керуванням Богдана Пліша (шанувальники добре пам'ятають блискучий дебют «Кредо» з циклом Г. Свиридова «Піснеспіви та молитви» на цьогорічному фестивалі «Прем'єри сезону»). Академічна капела «Почайна», керована Олександром Жигуном, запропонує виконання першої української ораторії «Дума про дівку-бранку» Михайла Вериківського (1896—1962) — твір, публічне виконання якого у Києві не пригадають, певно, і найповажніші ветерани. Нарешті, кульмінацією фестивалю стане концерт «Гей, музики» з творів сучасного митця Володимира Зубицького, котрий живе останні роки в Італії. Прем'єра псалому «Я люблю Господа», повні варіанти сценічної кантати «Ярмарок» (на народні тексти Східної України) та хорового концерту «Гори мої» (на народні тексти Західної України) символізуватиме генеральну ідею «Золотоверхого Києва» — об'єднання української хорової музики у потужну, дієву силу, що спрямована на відродження та розвиток традицій національної культури.
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
