Психологічні перформанси рекламного чарівника: рецензія на «Рекламу Аведона»
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Ян Сталони–Добжанський біля портрета свого славетного діда. (автора.)
Адама Сталони–Добжанського, художника, графіка, реставратора пам’яток мистецтв, професора Краківської академії мистецтв, чиї вітражі представлені у виставкових залах «Хлібні» Національного заповідника «Софія Київська», у Польщі називають «творцем світла». Виставка, зініційована Міністерством культури і національної спадщини Польщі та Польським інститутом, проходить у рамках святкування 1000–річчя заснування Софії Київської і є першою з десяти, які плануються провести у столицях світу.
Адам Сталони–Добжанський своє творче життя присвятив церковному мистецтву, його роботи прикрашають понад 50 костелів і православних церков. Це мозаїки, поліхромії, а головне — понад 220 вітражів, виконаних у кубістичній манері, за «почерком» Пікассо. Сталони–Добжанський служив і мистецтву, і церкві: він був членом Митрополичої ради православного митрополита Варшавського і всієї Польщі архієпископа Василя та членом Мистецької ради Краківського митрополита кардинала Кароля Войтили. 30 років майстер був під забороною, комуністична влада тодішньої Польщі зробила так, щоб Сталони–Добжанський не мав визнання за життя. «Тепер самобутні твори художника нарешті побачать світ, бо саме таке мистецтво не знає меж і кордонів, — сказав на відкритті виставки «Сотворення світла» Ярослав Годун, директор Польського інституту в Києві. — Показати культурну Європу європейцям важливо саме в такі складні моменти, аби люди відчули — за ними велика культурна традиція, і це дало їм сили пережити кризу».
Усі, хто вже побував на виставці (вона триватиме до 30 листопада), справді вражені світлом, яке, проходячи крізь кольорові скельця, пробігаючи по простих геометричних лініях, невідь–як розпадається на безліч відтінків, створюючи божественно гарну картину і випромінюючи потужну позитивну енергію. До Києва привезли дві оригінальні роботи — «Богородиця Елеуса» (вітраж з церкви Святих Кирила і Мефодія у Вроцлаві) і «Мучеництво святої Катерини Олександрійської» (вітраж костелу Св. Катерини Олександрійської. Монастир отців бернардинів у Радомі). Справа в тому, що вітражі Сталони–Добжанського прикрашають нині костели, тож зняти їх і повезти «катати» світом виглядає своєрідним святотатством. А по–друге, це надто великі й до того ж крихкі роботи, що ускладнює їх безпечне транспортування. Інші твори, за словами онука митця і куратора виставки Яна Сталони–Добжанського, — це копії, які він за допомогою сучасних технічних засобів складав iз маленьких шматочків. До речі, пан Ян — теж художник, саме він реставрував срібні Царські врата Софії Київської. Про діда свого каже так: «Він — син України і Польщі водночас. Мати дідуся — українка Ганна Коваленко. Але він вибрав третю Батьківщину — вітчизну ікони, яка тут, на землі, не має кордонів і національності».
Міхал Богуцький, директор Музею ікони (Польща), який також оздобив вітражами кілька десятків соборів, розповів на відкритті виставки про техніку вітража: «Починається все з малюнка. Далі різьблять скло. А щоб воно заграло кольорами, його треба випалити. І насамкінець скріпити свинцем».
Як один із експертів «Книжки року», у своєму власному рейтингу поставив «Рекламу Аведона» (К.: ArtHuss, 2025) на перше місце. >>
Монету у формі писанки випустив Королівський канадський монетний двір. Авторами дизайну стали канадець українського походження Дейв Мельничук – член Українського музею Канади у Торонто, та Стівен Розаті. >>
Коаліція дієвців культури зауважує очевидну тенденційність у призначенні Ігоря Гладуна на посаду генерального директора Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відбулося 3 березня 2026 року рішенням Державного агентства України з питань кіно. >>
Рівно 77 років тому - 4 березня 1949 року народився Володимир Івасюк, композитор, який відкрив усьому світу красу і мелодійність українських пісень, прищепив любов співати українською. >>
Я дозволила собі перефразувати слова героїні драми Лесі Українки «Лісова пісня» Мавки. Бо саме так хочеться сказати про Тараса Шевченка – знаного українця, але разом з тим велета духу, відомого >>
Історією посягання на культурну цінність, пошуку й успішного результату називають виставковий проєкт «У світлі Караваджо. Порятунок. Дослідження. Реставрація». >>