Божественне світло

25.10.2011
Божественне світло

Ян Сталони–Добжанський біля портрета свого славетного діда. (автора.)

Адама Сталони–Добжанського, художника, графіка, реставратора пам’яток мистецтв, професора Краківської академії мистецтв, чиї вітражі представлені у виставкових залах «Хлібні» Національного заповідника «Софія Київська», у Польщі називають «творцем світла». Виставка, зініційована Міністерством культури і національної спадщини Польщі та Польським інститутом, проходить у рамках святкування 1000–річчя заснування Софії Київської і є першою з десяти, які плануються провести у столицях світу.
Адам Сталони–Добжанський своє творче життя присвятив церковному мистецтву, його роботи прикрашають понад 50 костелів і православних церков. Це мозаїки, поліхромії, а головне — понад 220 вітражів, виконаних у кубістичній манері, за «почерком» Пікассо. Сталони–Добжанський служив і мистецтву, і церкві: він був членом Митрополичої ради православного митрополита Варшавського і всієї Польщі архієпископа Василя та членом Мистецької ради Краківського митрополита кардинала Кароля Войтили. 30 років майстер був під забороною, комуністична влада тодішньої Польщі зробила так, щоб Сталони–Добжанський не мав визнання за життя. «Тепер самобутні твори художника нарешті побачать світ, бо саме таке мистецтво не знає меж і кордонів, — сказав на відкритті виставки «Сотворення світла» Ярослав Годун, директор Польського інституту в Києві. — Показати культурну Європу європейцям важливо саме в такі складні моменти, аби люди відчули — за ними велика культурна традиція, і це дало їм сили пережити кризу».

Усі, хто вже побував на виставці (вона триватиме до 30 листопада), справді вражені світлом, яке, проходячи крізь кольорові скельця, пробігаючи по простих геометричних лініях, невідь–як розпадається на безліч відтінків, створюючи божественно гарну картину і випромінюючи потужну позитивну енергію. До Києва привезли дві оригінальні роботи — «Богородиця Елеуса» (вітраж з церкви Святих Кирила і Мефодія у Вроцлаві) і «Мучеництво святої Катерини Олександрійської» (вітраж костелу Св. Катерини Олександрійської. Монастир отців бернардинів у Радомі). Справа в тому, що вітражі Сталони–Добжанського прикрашають нині костели, тож зняти їх і повезти «катати» світом виглядає своєрідним святотатством. А по–друге, це надто великі й до того ж крихкі роботи, що ускладнює їх безпечне транспортування. Інші твори, за словами онука митця і куратора виставки Яна Сталони–Добжанського, — це копії, які він за допомогою сучасних технічних засобів складав iз маленьких шматочків. До речі, пан Ян — теж художник, саме він реставрував срібні Царські врата Софії Київської. Про діда свого каже так: «Він — син України і Польщі водночас. Мати дідуся — українка Ганна Коваленко. Але він вибрав третю Батьківщину — вітчизну ікони, яка тут, на землі, не має кордонів і національності».

ЯК ЦЕ РОБИТЬСЯ

Міхал Богуцький, директор Музею ікони (Польща), який також оздобив вітражами кілька десятків соборів, розповів на відкритті виставки про техніку вітража: «Починається все з малюнка. Далі різьблять скло. А щоб воно заграло кольорами, його треба випалити. І насамкінець скріпити свинцем».