Боротися немає сил

21.10.2011

Вирок, який проголосив суддя Жовтневого районного суду Дніпропетровська Сергій Пойда, безперечно, увійде в українську історію. Адже 37–річного селянина з віддаленого від обласного центру Апостолівського району Юрія Слободу, батька двох дітей, один з яких — інвалід, засуджено до двох років позбавлення волі. Щоправда, з річним іспитовим терміном. Як запевняє адвокат засудженого Таїсія Гокова, стаття 383 Кримінального кодексу, яку інкримінували її підзахисному, є екзотичною у всеукраїнському вимірі. Адже передбачає покарання за завідомо неправдиве повідомлення суду, прокуратурі, слідчому або органу дізнання про вчинення злочину.

Юрія Слободу звинуватили у таких діяннях стосовно колишнього голови вже розформованого суду Дніпропетровського військового гарнізону, а нині — судді Апеляційного суду Дніпропетровської області, Василя Коваленка. Сам селянин стверджує, що бачився до цього з потерпілим тільки раз. Таке спілкування сталося за обставин, коли брат судді став під усілякими приводами, переконаний Слобода, зазіхати на майно його фермерського господарства у селі Мар’янському Апостолівського району.

Зрештою, у ролі миротворця виступив Василь Коваленко, тоді ще голова військового суду, у кабінеті якого Слободі було запропоновано підписати заяву (її текст жваво обговорювався у пресі. — Авт.) про поділ майна його фермерського господарства на три частини, дві з яких мають відійти братові та дядькові служителя Феміди. Про цю обставину фермер повідомив до органів прокуратури з переконаністю, що вона потребує принаймні прокурорської перевірки. Суд натомість побачив у цьому завідомо неправдиве повідомлення про скоєний злочин. Більше того, з 30 травня нинішнього року фермера запроторили до слідчого ізолятора.

Але поки що ніхто на Дніпропетровщині вперто «не помічає» таких же завідомо неправдивих повідомлень з боку Василя Коваленка, який (ще й на бланку військового суду! — Авт.) повідомляв до органів прокуратури про те, що Слобода побив одного громадянина, внаслідок чого той помер, що крав автомобілі тощо.

Сам звільнений у залі суду Юрій Слобода великої радості не виказував. А на чиюсь пропозицію не здаватися й боротися тільки безпорадно розвів руками: «А як з ними можна боротися?..».