В Україні вважаються потенційно замінованими понад 144 тис кв км - МВС
Понад 144 тисячі квадратних кілометрів території України вважаються потенційно замінованими станом на зараз. Ще понад рік тому це йшлося про 174 тисячі кв км. >>
Український Президент Віктор Янукович не довго сумував, що його новому та суперобладнаному авіалайнеру відмовили у наданнi посадки в Брюсселі — столиці європейської бюрократії. Як зізнався сам Віктор Федорович, він анітрохи не хвилювався, що заплановане на початок наступного літа підписання Угоди про асоціацію фактично опинилося під загрозою. Утiм зізнався у провалі наш гарант, судячи з усього, не зовсім щиро. «Іншого [в цій ситуації] він не міг сказати», — повідомив про Януковича Голова Верховної Ради Володимир Литвин, даючи зрозуміти, що таким чином Янукович парирував дружній удар єврочиновників, невдоволених рішенням судді Родіона Кiрєєва.
Але найцікавішими виявилися не слова, а дії Віктора Федоровича. Замість поїхати на Захід, він вирушив... на свою маленьку батьківщину, в багатостраждальний Донецьк. Але, як виявилося, не для усамітнення, як це було в 2004–му. Там, на економічному форумі, Віктор Янукович зустрівся зі своїм російським колегою Дмитром Медведєвим. У цей час наш Прем’єр–міністр Микола Азаров вів діалоги на засіданні глав урядів СНД у Санкт–Петербурзі. Зазвичай після таких заходів з’являються дуже цікаві ньюси. Позавчорашній день не став винятком.
Головну новину озвучив Володимир Путін. «Несподівано в результаті довгих, досить гострих, але конструктивних переговорів ми прийшли до рішення головного питання, заради якого, власне, сьогодні і зібралися. Ми домовилися про підписання сьогодні Договору про зону вільної торгівлі в рамках СНД», — зробив сильний хід прем’єр РФ, якого нині вважають головним претендентом на посаду глави держави на наступних виборах. На думку Путіна, це цілком логічний крок, оскільки у першому півріччі нинішнього року товарообіг між державами СНД збільшився на 48% і перевищив 134 мільярди доларів. «У 1994 році був підписаний договір про вільну торгівлю, але не всі країни СНД, включаючи Росію, його ратифікували. Він фактично не працював», — нагадав керівник уряду Росії й уточнив, що рішенню про підписання договору про зону вільної торгівлі на проведеному засіданні «передувала довга дискусія». Підписаний позавчора документ, на думку російської сторони, створить новий фундамент торгово–економічних відносин у рамках СНД. Причому з’явився він не на порожньому місці — адже робота над угодою, за словами ВВП, тривала майже 10 років, а з 2009 року продовжилася «в дуже інтенсивному режимі».
Микола Азаров не забарився з алаверди. Вдячний гість, підійшовши до мікрофона в гостинному Пітері, запевнив: нинішній крок України — зовсім не сумбур, не виклик Європі. І навіть не така вже й несподіванка, як єхидно зауважив Путін. Навпаки, підписання Угоди про зону вільної торгівлі у рамках СНД та підписання аналогічної угоди з ЄС, які він поставив на один щабель, — це, мовляв, пункти одного плану відкриття для України зовнішніх ринків. Попри той факт, що Брюссель недвозначно заявив: Україна може зачекати ухвалення цього документа.
Ще одна заява українського Прем’єра здатна була загнати у глухий кут усіх вітчизняних експертів та урядовців. Так, Микола Янович заявив: Україна готова перейти на сплату за російський газ російськими ж рублями. А не доларами США, як це є сьогодні. І аби це не виглядало, як тиск iз боку Москви, наш Прем’єр подавав свій відступ у вигляді власної ініціативи. «Я б хотів [перейти на розрахунки в рублях при оплаті за спожитий газ], чим швидше — тим краще», — заявив Азаров, винісши за дужки найголовніше питання — кому такий варіант буде кращим? Адже, на думку аналітиків, залучення України до «рублевого простору» робить нас ще залежнішими від РФ. А ідея переходу на російську валюту належить особисто Володимиру Путіну, причому він виношує її вже досить тривалий час. Утiм до позавчорашнього дня Україна уникала цього «запрошення». Але тепер, треба розуміти, у наші і без того непрості фінансові розрахунки таки увійде держвалюта РФ.
Мотивація такого рішення Миколи Азарова виглядала досить цікаво. «Тому що кожен місяць минув, завдяки відомій газовій угоді, — мільярд з валютних рахунків України знімається і перераховується до Росії», — сказав він, залишивши експертів розмірковувати, що саме має на увазі.
...У цей час український Президент Янукович у рідному Донецьку вирішив зіграти роль статиста — і переадресувати всі звинувачення Прем’єру. Прес–служба глави держави тільки стримано похвалила життя за те, що воно дарує нам таку високу динаміку торговельно–економічних взаємин, та закликав дружити ще й регіонами. «Потенціал співпраці на регіональному рівні величезний», — зауважив Янукович.
Утiм делікатність Януковича не обдурила опозицію, яка вирішила викликати його до звіту на спеціальне засідання парламенту і запитати, що все ж таки було підписано у Пітері. Арсеній Яценюк заявив: Янукович, мовляв, вирішив змінити курс України і відмовитися від євроінтеграції.
Але найцікавіше, мабуть, чекає нас попереду. Так, і Віктор Янукович, і Микола Азаров в один голос заявили: упродовж найближчих днів Україна та РФ досягнуть компромісу стосовно перегляду газових угод. «Ті переговори, які проводилися на рівні президентів, на рівні наших керівників паливно–енергетичного комплексу, свідчать про це, а вчора прем’єр–міністр Путін підтвердив, що вони наближаються до завершення, практично вже залишилися, скажімо, лічені дні до того моменту, коли ми зможемо досягти компромісних рішень», — зазначив Азаров. Традиційно, без деталей. «Ми домовилися, що до цього моменту ніякої додаткової інформації, звісно, не оприлюднюватимемо. Досягнемо остаточної домовленості, тоді розповімо про всі подробиці», — зазначив глава уряду. Але навіть сам факт проведення таких перемовин — після «харківського сюрпризу» — вже викликає тривогу і занепокоєння.
Експертне середовище свіжопідписану угоду коментує наразі доволі обережно. «З одного боку, СНД є досить потужним економічним партнером нашої держави, — сказав «УМ» експерт Школи політичної аналітики при Києво–Могилянській академії Сергій Кисельов. — Так, на країни так званої Співдружності припадає 38% всього українського експорту. Росія таки є нашим великим торговельним партнером, причому динаміка є доволі позитивною — а обсяги перевищують нашу торгівлю з країнами Заходу». Утiм, на його думку, Росія є хоч і великим, але вкрай ненадійним партнером. «Всі ми пам’ятаємо торгові війни: 2002 року, 2006, внаслідок якої зазнала величезних збитків наша молочна галузь, 2008...», — перелічує експерт.
Сама ж угода, за твердженням Кисельова, є більш політичним, ніж економічним кроком. «Україна показала Європі, можливо, як «покарання» за «брюссельський ляпас», що відтепер ми рухатимемося на Схід, — каже він. — Натомість західний вектор, враховуючи і потенціал тамтешнього ринку і базові цінності, які сповідує Європа, є оптимальнішим для України, ніж Росія. Адже ця країна, будемо називати речі своїми іменами, не володіє такими розвиненими технологіями, як Захід, а існує завдяки експорту енергоресурсів».
Із приводу можливостей, які нібито дає угода нашому бізнесу, аналітик також висловився скептично. «З досвіду співпраці країн, що перебувають у Митному союзі, — який має значно більші можливості, ніж Угода про вільну торгівлю — ми можемо бачити: принципові протиріччя він не подолав, — каже Кисельов. — Скажімо, між Росією та Білоруссю і надалі виникають серйозні неузгодження з приводу постачання пального тощо».
Та й сама угода — не ратифікована Москвою (!) — має дуже багато винятків. Безсумнівно, що у такій організації Росія домінуватиме, а Україна має дуже мало шансів розв’язати свої проблеми. «Скажімо, для нас найважливішим питанням є заборона безмитного ввезення спирту та цукру до РФ, яка діє вже 15 років», — каже Кисельов. Дражливим мiсцем у двостороннiй торгiвлi вже давно залишається постачання українських труб, металургiйної продукцiї. І малоймовiрно, що угода дозволить порушити статус–кво. До речі, Микола Азаров зробив несміливу спробу змінити стан речей, зробивши у Санкт–Петербурзі «медичну» заяву: «Для нас найчутливіше — це, безумовно, цукор»... Але у відповідь почув, що для України ніхто не робитиме винятків...
Віктор Ющенко,
Президент України в 2005—2010 рр.:
— Точно так, як «харківські» угоди закрили наше питання по європейській безпековій інтеграції, так Угода про зону вільної торгівлі з Росією закрила нашу інтеграцію у сфері торгівлі до Європейського Союзу. Нагадаю, Угода про зону вільної торгівлі з Росією була підписана в 1993 році. Але вона майже 20 років не працювала. Бо керувалися там не взаємними, а односторонніми інтересами. Сьогодні, коли Україна якнайближче стала до підписання аналогічних європейських угод, знову виринула тема зони вільної торгівлі в рамках СНД. Але ж очевидно, і це будь–який економіст скаже, — на одній території двох зон вільної торгівлі бути не може! Тому шанс мати зону вільної торгівлі з ЄС, що ми сподівалися підписати в грудні, втрачено.
Варто зазначити, що європейський ринок у десять разів об’ємніший, ніж ринок Росії. Російський ринок в українській торговій політиці займає одну третину. Що нам можна було вибрати на ньому — левову частку того ми досягли. Більше на російський ринок — починаючи від прокату, хімії і закінчуючи сільськогосподарською продукцією — нас, я переконаний, ніхто не пустить. Тоді як потенціал європейського ринку значно більший. І він вибраний Україною лише на 3—4%. Але Україна для себе закрила туди двері.
Понад 144 тисячі квадратних кілометрів території України вважаються потенційно замінованими станом на зараз. Ще понад рік тому це йшлося про 174 тисячі кв км. >>
Україна має лише один місяць, щоб домовитися з кредиторами про реструктуризацію боргу та уникнути дефолту. >>
Президент України Володимир Зеленський зазначає, лише протягом цього тижня росія застосувала проти України понад 800 керованих авіаційних бомб (КАБ). >>
Генеральний директор «Укроборонпрому» Герман Сметанін заявляє, що Україна за доволі стислий проміжок часу розробила та запустила в серійне виробництво власні далекобійні ударні дрони. >>
Нові обмеження спрямовані на торгівлю, послуги та транспорт. >>
Контрадмірал Тімоті Генрі каже, що країни НАТО вивчають досвід України в Чорному морі, щоб адаптуватися до змін сучасного бою. >>