Згорiла iдеологiя

На три з половиною роки, щоправда — умовно, засуджено полтавчанина Ігоря Загребельного і запоріжанина Віктора Давиденка, а Артема Циганка — на три роки. Суд Комунарського району Запоріжжя також частково задовольнив матеріальні претензії потерпілих «регiоналів»: підсудні Давиденко і Циганок повинні сплатити 62 тисячі гривень за псування офiсного майна ПР. Цікаво, що заявлені комуністами збитки на суму більше 9 тисяч гривень були виплачені їм ще до завершення слідства, однак «ленінці» затребували додаткової компенсації. Феміда відмовила.

Як писала «УМ», у ніч на 29 січня 2009 року в Запоріжжі було підпалено офіси місцевих осередків Партії регіонів і Комуністичної партії, а також облито синьою фарбою монумент Тривожної молодості. Правоохоронці висунули звинувачення трьом підозрюваним, а днями завершилося і судове слідство.

Своєрідний «бонус» у півроку Артем Циганок, на відміну від інших, отримав, вірогідно, з огляду на те, що покаявся, повністю визнав провину і сприяв слідству. А батько підсудного Олексій Циганок заявляв, що, використавши його сина як «гарматне м’ясо», жодна політична чи громадська організація так і не надала йому допомоги. Дане твердження спростувала прес–секретар громадської організації «Град» Зоя Красовська, яка особисто носила передачі затриманим. Більше того, ствер­джують у запорізькій філії ВО «Свобода», вони пропонувала родині Циганків юридичну допомогу навіть попри те, що Артем свого часу залишив лави цiєї органiзацiї, однак батьки підсудного найняли іншого адвоката. «Його послуги обійшлися у 16 тисяч гривень, — бідкається Олексій Циганок. — Мій син лише стояв «на шухері», за що відсидів у СІЗО десять місяців. Я навіть не знаю, членом якої партії він був».

У день звільнення підсудних біля місцевого суду Комунарського району зібралися журналісти, родичі й однодумці патріотів (серед них був й Едуард Андрющенко, фігурант іншої резонансної карної справи — про спилювання голови бюсту Сталіна на території Запорізького обкому КПУ. — Авт.). Першим, близько 17–ї години, на волю вийшов Віктор Давиденко, який заявив, що за ідею був ладен відсидіти і за гратами. «Я не тримаю ніякого зла на людей. Шкода лише, що вони (члени Компартії. — Авт.) ніяк не можуть зрозуміти, що й до чого», — не змінив свого ставлення до «симонеківців» навіть після ув’язнення Давиденко.

Солідарний iз ним і полтавчанин Ігор Загребельний. Зателефонувавши після виходу з буцегарні матері, він приєднався до юрби патріотів, щоб сфотографуватися на згадку. Чого не зробив Артем Циганок: вийшовши на волю останнім у супроводі батька, хлопець швидко сів у таксі й поїхав.