«Мене виволокли з банку і кинули на тротуар»

Багаторічний читач нашої газети Юрій Холод звернувся до корпункту «України молодої» як до останньої надії. Бо ще з 2009 року 74–річний чоловік безрезультатно б’ється мов риба об лід, аби покарати працівників банку, які застосували до нього фізичну силу.

Почалося все з того, що дружина Юрія Кузьмича, Світлана Дмитрівна, поклала на депозит у банку 6 тисяч гривень. Усього–на–всього. Однак коли термін депозитного договору сплив, у банку таку смішну, як для солідної фінансової установи, суму під різними приводами повертати відмовлялися. Отож протягом місяця збентежена Світлана Дмитрівна куди з цього приводу тільки не зверталася, навіть до керівництва Національного банку дійшла. Але зрушень жодних.

У черговий раз Юрій Кузьмич навідався до банку один, бо дружина не могла прийти туди за станом здоров’я. Десь о 9–й ранку з ним поспілкувався керуючий відділенням фінансової установи, який пообіцяв усе з’ясувати особисто. Відповіді довелося чекати цілих чотири години, аж доки працівниця банку не повідомила, що і цього дня грошей не буде. Збентежений пенсіонер у відповідь затявся не залишати відділення банку, доки не отримає конкретну відповідь.

Коли ж настав час обідньої перерви, як розповідає Юрій Кузьмич, до нього підійшов чоловік, який представився... юристом–охоронцем і грубо став вимагати залишити приміщення. Коли він не погодився, застосували силу. «Двоє стягнули мене з дивана на підлогу і за руки волоком по підлозі потягнули на вихід, — розповідає Юрій Холод. — Я відчув неймовірний біль у всьому тілі, особливо в правій нозі. Від болю я двічі встиг закричати, але не був почутий. Мене витягли через двері на вулицю і кинули під будівлю банку на тротуарну плитку».

Для інваліда другої групи, який ще дитиною отримав поранення у роки Другої світової війни, такий перебіг подій не минув безслідно. Через три дні після інциденту Юрія Кузьмича госпіталізували. Він написав заяву до Жовтневого райвідділу міліції Дніпропетровська. Але це звернення, передане через онуку, чомусь не реєстрували. Зрештою, дільничний інспектор міліції навідався просто в палату до Юрія Кузьмича і запропонував написати заяву вдруге.

Після цього міліція вперто відмовлялася порушувати кримінальну справу за фактом заподіяння тілесних ушкоджень інваліду. І тільки після багаторазових звернень Юрія Кузьмича до найвищих інстанцій Дніпропетровщини та столиці кримінальну справу було порушено. Щоправда, за фактом заподіяння легких тілесних ушкоджень, із чим потерпілий категорично не погоджується. Міліціонери мусили проводити слідчі дії, зокрема опитувати співробітників банку. Але свідчення останніх разюче відрізнялися від слів потерпілого. Зокрема, одна зі співробітниць банку каже, що вести розмови з Юрієм Кузьмичем про гроші його дружини не дозволяє банківська таємниця. Ще двоє працівників повідомили, що вони мирно вивели пенсіонера з приміщення фінансової установи, оскільки той хуліганив і нецензурно висловлювався. Що найцікавіше, як стверджує Юрій Кузьмич, про гроші його дружини з ним говорили і ні про яку банківську таємницю ніхто навіть не заїкався. До речі, відразу після інциденту вклад Світлані Дмитрівні одразу повернули.

Нещодавно у Жовтневому райвідділі міліції вищезазначену кримінальну справу призупинили у зв’язку з тим, що не можуть виявити... того, хто ті «легкі тілесні ушкодження» заподіяв. І знову інвалід війни став скаржитися в усі інстанції. Зрушення справи він досяг — досудове слідство поновлено. Але виявити тих, хто ображав і заподіяв пенсіонеру травми, доблесні міліціянти не можуть дотепер...