Про Великдень 1953–го боязко, зважаючи на нову безбожну владу, сповістили церковні дзвони. Чому виснажений тривалим перебуванням у підпіллі майор Сокіл (псевдо керівника крайової військової розвідки УПА Костянтина Петера) за два дні до світлого Христового Воскресіння вирішив навідатися у своє село, знав лише він один. Може, відчував, що смерть ходить десь зовсім близько і хотів хоч здалеку кинути прощальний погляд на своє обійстя. Не встиг — зрадник виказав енкаведистам його маршрут, і на хуторі Копачівка, неподалік рідної оселі, Сокола у Страсну п’ятницю оточив беріївський спецназ. «Його хотіли взяти живим. Кричали: «Петер, сдавайся! Сохранім тєбє жізнь!», — розповідає його зв’язкова 86–річна Стефанія Костюк. — Та коли облавники підійшли ближче, він відкрив вогонь із автомата, а останню кулю спрямував собі у скроню».

Так завершилося земне життя відважного командира УПА, колишнього сотника армії Української Народної Республіки Костянтина Петера, батько якого був етнічним німцем, а мама Дарія Плакида — з давнього козацького роду, який походив із Черкащини.