Курсова за гроші — не така хороша

09.06.2004

      Кожний першокурсник знає, що «кращий друг» і помічник студента — інтернет. Діставшись до хащів всесвітньої павутини, можна одразу прямувати на пошукові портали та сайти так званих банків рефератів. І там підбирати усе, що потрібно. Щоправда, через те, що цією простою дорогою сьогодні суне чимало студентів, вона має свої мінуси. Цілком можливо, що хтось з одногрупників дасть викладачеві таку ж роботу — слово в слово. Тільки з іншим прізвищем «автора». Ще більше доведеться червоніти, якщо ненароком «присвоїте» наукові наробітки вашого ж викладача. Адже результати їхньої праці теж можуть трапитися у мережі... Взагалі, знайти в інтернеті пристойний реферат чи курсову не так просто: банки рефератів переповнені, але назви розміщених тем не завжди відповідають змістові. Або ж тема розкрита поверхово. Воно й не дивно: ніхто не даруватиме вам пристойні роботи задарма. На сайтах цих же банків можна замовити окрему, індивідуальну роботу. У середньому, такий реферат коштує 10 доларів, курсова — 30, диплом — 50. Квитанцію на замовлення можна роздрукувати прямо з сайту. І за тиждень виконавці обіцяють прислати вам роботу кур'єрською або електронною поштою.

      Викладачі знають про студентські хитрощі. Тому в «мучеників науки» з технічних факультетів інколи вимагають роботи, написані «дідівським» методом — від руки. Мовляв, якщо й здерли з інтернету, то хоч при списуванні ознайомляться з матеріалом. З гуманітаріями ще простіше: їм дають творчі завдання. Приміром, написати сценарій чи продумати рекламну кампанію свого вузу. А такі теми у мережі не знайти. Щоправда, і тут на допомогу зайнятим або й просто несумлінним студентам приходять різні організації, які спеціалізуються з домашніх завдань. Такі фірми в рекламних листівках переконують потенційних клієнтів, що робота буде виконана на вищому рівні. Над нею працюватимуть справжні професори, а джерела інформації підбиратимуть з фондів кращих бібліотек України, а то й світу. Ціни на такі «спеціальні проекти» різняться залежно від їх обсягу і складності. Так, вартість реферату — від 0,8 умовних одиниць за сторінку. При цьому роботу меншу, ніж десять сторінок, організації не беруться писати. Стандартна ціна виконаної контрольної — п'ять баксів. Утім, якщо задачки вимагатимуть від «майстрів» додаткових мозкових зусиль, то доведеться доплачувати. Стандартна ціна курсової у столичних виконавців — 35 доларів. Щоправда, остаточний рахунок може виявитися вищим, якщо виконавці знайдуть якісь труднощі, наприклад, їм доведеться креслити графік. Вартість дипломних проектів та дисертацій, як мені пояснили, обговорюється окремо. До речі, починати писати, точніше, оформляти замовлення слід щонайменше за десять днів до захисту. Інакше за терміновість з вас «здеруть» у півтора раза більше.

      Організації, які беруться писати за студентів, аспірантів і докторантів роботи на здобуття наукового ступеня, гарантують повне супроводження до захисту. Однак деякі клієнти «писців дипломів» стикаються з тим, що написані таким чином роботи не допускають до захисту через неповне розкриття теми, незначний обсяг, а то й банально неправильне оформлення списку літератури. Постає питання: які ж науковці пишуть оті «праці» і чи не стягують їх з того ж таки інтернету? І ще: коли є студенти, які поспішають перекласти свої «домашні завдання» на плечі інших, то є й ті, що залюбки їх виконують. Навіть заробляють цією справою на життя. Як правило, це старшокурсники. Вони розвішують поруч із навчальними закладами оголошення з переліком предметів, за які обіцяють «взятися». Ціни таких виконавців нижчі за «фірмові». Так, реферат коштує 10—15 гривень, курсові — від 30, а дипломи — від 100. Утім ризик, що ця робота вже була кілька разів продана, все одно залишається.

  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>