На Вінниччині фінішував конкурс дитячих творів і листів «Перше побачення моїх батьків», організований обласним центром соціальних служб для молоді за сприяння профільних центрів у районах та освітніх закладах. З кожним роком популярність його зростає — тільки в цьому році кількість учасників на першому, «районному», етапі сягнула 560 чоловік. А якщо врахувати, що проводився він уже вшосте, то за весь час організаторам вдалось охопити понад дві тисячі підлітків віком від тринадцяти до сімнадцяти років. Метою такого масштабного заходу, як розповіла кореспонденту «УМ» директор ОЦССМ Олена Стоялова, є пропаганда цінностей сім'ї, духовної культури, зміцнення зв'язків та традицій усередині родин. Тому при оцінці творів враховували передусім глибину сімейних стосунків, сімейного спілкування.
Перше місце і головний приз — великий чайний сервіз, за яким щовечора може збиратися вся сім'я, — виборов дев'ятикласник із села Козинці Липовецького району Сергій Щур. Його твір був осанною не лише сім'ї, а й рідній школі, яка звела колись в одному педколективі його батьків і стала для нього другим домом. Зараз директором у ній працює мати Сергія, а батько керує школою в сусідньому селі.
На заключний захід до Вінниці приїхало сімнадцять сімей (загалом понад шістдесят чоловік). Деякі навіть привезли із собою родинні реліквії, які передаються з покоління у покоління, розказали про їхню історію — це розчулило не одного гостя. Цікаво, що серед учасників «Першого побачення» вже склалися свої традиції і навіть «династії»: заохочувальний приз отримав школяр із села Гулі Барського району Григорій Первак з розповіддю про перше побачення своїх... прадідуся і прабабусі. Писати про тата і маму хлопцеві було зась, адже саме з твором про їхнє знайомство у 2000 році перемогла його сестричка.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
