Із початком нового телевізійного сезону в кількох нових проектах з’явилося немало письменників. Чи знає про це глядач iз глибинки?
Не лише хедлайнером телевізійного рекламного ролика, а й одним із облич каналу став поет Олександр Ірванець — iз притаманним йому артистизмом він у буквальному розумінні начитує стилізовану агітку, закликаючи глядачів до перегляду пізнавальної програми «Альбертейнштейн» на каналі ТВі. Хоча це не перша регулярна поява Підскарбія Бу–Ба–Бу в телевізорі: свого часу Ірванець у віршованій формі коментував наше сьогодення на «5–му каналі». На каналі IСTV як телеведучий з’явився ще один український письменник — Анатолій Барбакару. Правда, його прізвище викликає в частини поціновувачів красного письменства спочатку непорозуміння, потім — шок. Адже в минулому Барбакару розшукувала міліція як професійного картяра–шулера, він відсидів своє, потім почав працювати на одеському телебаченні кримінальним репортером, тоді ж став писати детективи. Проте громадянин України, який є автором творів, виданих двома українськими видавництвами, таки українським письменником є. З огляду на свою біографію, письменник Барбакару став «обличчям» реаліті–шоу з життя вчорашніх засуджених «Джентльмени на дачі».
Шанований Юрій Макаров тепер на ТВі веде програму «Цивілізація». Він спочатку став одним із облич каналу «1+1», а вже потім, будучи медійною та впізнаваною особою, почав писати та видавати пригодницькі романи й есеїстику. Тобто спочатку пішов на телебачення, потім — став письменником.
Тут узагалі доречно зробити екскурс у недалеке минуле. З Мариною Дяченко, прекрасною половиною сімейно–письменницького тандему українських фантастів, ситуація свого часу склалася з точністю до навпаки: її запросили як ведучу юридично–правового шоу на «1+1» через те, що за форматом коментувати події мусила письменниця, і в російській адаптації цю роль виконувала Тетяна Устинова, авторка детективів. Марина Дяченко, далека у своїй літературній творчості від реалізму, якнайкраще підходила на цю роль (до того ж — професійна акторка). Хоча, здається, аби це шоу, назва якого затерлася за давністю літ, знімалося сьогодні, ідеальною ведучою була б Лариса Денисенко, письменниця з вищою юридичною освітою. Проте вона після того, як стала писати популярні серед нової української освіченої буржуазії романи, була запрошена ведучою програми «Документ» і протрималася там би ще, аби культурологічний проект «Плюси» не закрили. Те ж саме, але раніше, сталося з «розмовною» нічною програмою для інтелектуалів «Остання барикада», ведучим якої був письменник Михайло Бриних, після чого, з його слів, зарікся взагалі працювати для «ящика».
Цей короткий екскурс у телевізійне минуле вітчизняних літераторів потрібен лише для того, аби нагадати: зовсім незатребуваними в українському телевізійному просторі вони не є. Хоча їхні російські колеги, серед яких — згадана вище Устинова, Дмітрій Биков, Леонід Млечін, Владімір Вишневський чи Едвард Радзинський, почуваються в телевізорі значно комфортніше хоча б через те, що поява письменника на телебаченні, особливо у ролі телезірки, прямо впливає на затребуваність його творів у книгарнях. Більше того: згадані та не згадані російські письменники активно використовують записи програм зi своєю участю на різних спеціалізованих заходах, зокрема книжкових ярмарках. Можна сперечатися довкола факту, що саме регулярна присутність у телевізорі додає популярності, але скасувати це явище неможливо.
Власне, через відсутність в Україні нормального книжкового розповсюдження наш письменник, якому випало попрацювати ведучим та засвітитися перед мільйонною аудиторією, лишається для глядачів тільки черговою людиною з телевізора. Бо, побачивши того ж Ірванця і дізнавшись, що він — письменник, мешканці, наприклад Шепетівки, не зможуть у цьому пересвідчитися, вийшовши з дому та знайшовши в магазині книжку з його прізвищем на обкладинці. Саме тому українські літератори, на відміну від своїх російських колег, ще не готові вважати кинутий на телебаченні якір вищою мірою популярності. І, за прикладом Ірени Карпи, котра працювала ведучою на українському МТV, навчилися у своїй письменницькій кар’єрі не робити ставку на рекламу, яку хоч–не–хоч отримуєш від постійної участі у тому чи іншому телепроекті.
Андрій КОКОТЮХА