Наталя Бондаренко: Я починаю друге тенісне життя — як тамагочі

«Досягнення всього мого життя — це мої діти», — каже Наталя Бондаренко — український тренер, яка виховала трьох дочок–тенісисток, зробила світовими зірками Олену й Катерину. Але спортивні результати наших улюблениць — перемоги в матчах, рейтингові очки, титули, призові кошти — лише видима частина айсберга під назвою «кар’єра тенісиста». Життя спортсмена–професіонала складається і з безлічі інших моментів. Без їх усвідомлення важко знайти відповідь на питання, де й чому розгубив тенісист переможний дух?

Ще недавно Олена мала звання першої ракетки України, у квітні 2008 року посідала в рейтингу WTA 19–те місце — найвище у кар’єрі. Не надто відставала від старшої сестри й Катерина — 29–та в рейтингу WTA в жовтні 2009–го. Однак практично в унісон сестри зазнали травм і ніяк не можуть повернутися на попередні високі позиції. Катерина тепер — 78–ма у світовому ранг–листі (хоча й перша ракетка країни), а Олена — аж 183–тя у світі (сьома в Україні). Що заважає дівчатам знову перемагати та як на їхній теніс вплинуло заміжжя, «УМ» розповіла мама Альони й Каті, Наталя Володимирівна.

«Я знову тренуватиму Катерину»

— Пані Наталю, нещодавно одружилася ваша третя дочка — Катерина. Що відчуває мама, коли дитина починає абсолютно новий етап у своєму житті?

— Як правило, радість, а далі час покаже, як воно буде. Наразі непокоїтися начебто нема про що. Денис (чоловік Катерини. — Авт.) — хлопець хороший, позитивний. У всьому допомагає Каті, кохає її шалено. Але я, певно, як і більшість батьків у світі, маю перестороги щодо майбутнього їхньої сім’ї.

— Який подарунок отримала Катя від великого сімейства Бондаренків?

— Ми з моїм новим чоловіком подарували молодятам весільну подорож на Фіджі.

— Чи даєте ви поради дочкам щодо відносин у шлюбі?

— Я ніколи цього не робила стосовно Валерії та Олени, не буду втручатися і в сімейне життя Катерини. Проте її тренувальний процес не залишиться поза моєю увагою. Він завжди мене хвилював найбільше, з професійної точки зору. Щоправда, був період, коли я повністю сконцентрувалася на інших речах. Однак тепер знову планую працювати з Катею. Жодне заняття без мого втручання не обходитиметься. А реш­та — головне, щоб воно не заважало тенісу.

— А чому виникла пауза у вашій тренерській роботі?

— Ну, якщо ви не знаєте, то в мене півтора року тому народилася двійня, тож деякий час я не мала можливості 24 години на добу перебувати поруч із Катею та Оленою. А тренер, який працює із професіональними тенісистками, повинен спостерігати за своїми підопічними цілодобово.

Зараз Гриші та Поліні рік і чотири місяці, тож я стала менш зайнятою. І маю можливість знову допомагати своїй 25–річній дитині.

— Чи візьмете під своє тренерське крило й Олену?

— Не знаю. Був момент, коли весь тренувальний процес ми довірили чоловікові Альони (Миколі Дячку. — Авт.). Зараз він робить для неї все можливе і неможливе.

«Катя й Альона досі не оговталися від травм»

— Чим обумовлений спад у грі Олени?

— У грудні минулого року Альона перенесла операцію, після якої ніяк не може оговтатися. Досі відчуває проблеми — постійно грає перев’язана.

Так сталося, що практично в один час обидві мої дівчинки вийшли із ладу, і травми в обох пов’язані з ногами.

— А які прогнози стосовно термінів реабілітації?

— Робимо все можливе й неможливе, щоб повернути їх на попередній рівень фізичної форми. Однак зробити це не так просто, адже дівчата займаються тенісом уже більше 21 року поспіль. Ми всі живемо надією. А як воно буде, одному Богові відомо.

— На вашу думку, як вплине заміжжя на тенісну кар’єру Катерини?

— Дуже сподіваюся, що одруження справить позитивний вплив на гру доньки. І її чоловік дуже хоче, аби Катя продовжувала виступати на професійному рівні. І не просто грала, а щоб дісталася до першої десятки рейтингу WTA.

Головне, щоб здоров’я не підвело, бо решту — все, що необхідно для результату, — вона має. Підтримку Дениса, батьків, уболівальників, друзів. Усі хочуть, щоб Катя знову заграла.

— Раніше також казали, що головна проблема Катерининих поразок — нерви. Ви в одному з інтерв’ю зазначали, що вивести Катю з рівноваги може будь–яка дрібниця — неправильно підібране слово чи косий погляд...

— Мені здається, що косий погляд і погане слово не лише Катю, а будь–яку жінку змусить нервувати. По собі знаю: подивись на мене криво, то я й очі можу видряпати (сміється).

— А якщо серйозно, то що, на вашу думку, призвело до Катиного падіння в рейтингу WTA? Наскільки складною була її травма?

— Головна причина падіння — травма (перелом гомілкостопу), через яку Катя пропустила півроку. Доки стрибала на милицях, гомілкостоп був нерухомий. Звідти — й усі нинішні проблеми із сухожилками, особливо з ахіллом. Зараз ми активно працюємо над відновленням кондицій, але, на жаль, реабілітація проходить не так швидко, як хотілося б. Та Катя потужна, міцна, кмітлива. Ми всі в неї віримо.

«Двійнята теж будуть тенісистами»

— Батько українського тенісиста Олександра Долгополова в одному з інтерв’ю зізнався, що тренувати дітей — це надзвичайно велике навантаження для нервової системи. А як ви переносите психологічні удари?

— Я люблю долати труднощі. Інакше було б не цікаво жити. У мене завжди викликають повагу особистості, які з честю долають життєві перепони.

— Кажуть, щоб виростити тенісиста–професіонала, потрібно бути мільйонером. Якою для вашої сім’ї була ціна виховання двох тенісисток світового рівня?

— Власне, тенісисток у нашій сім’ї троє. Валерія, старша з сестер, — наш експериментальний варіант. Вона першою почала тенісну кар’єру. Однак коли результати Альони стали значно кращими, Валерія присвятила себе середульшій сестрі. Возила Альону на турніри, тренувала, спарингувала. І шкарпетки прала, і казки на ніч розповідала. Можна сказати, на якийсь час замінила їй маму. Тоді як я займалася тенісним становленням Катерини.

Щодо грошей, то можу сказати, що й без мільйона можна вибитися у люди. Головне — мати велике бажання, не помічати перешкод і вірити в себе на всі сто.

— А ви вже вирішили для себе, чим займатимуться наймолодші члени сім’ї — двійнята Гриша та Поліна?

— У них немає вибору. Ми живемо на кортах, уся моя вагітність пройшла на кортах. Тут вони народилися, тут вони гуляють. Куди їм подітися? Тож мені належить зробити ще одне коло. Друге життя, як у тамагочі (посміхається).

«Зіркова хвороба» починається з батьків»

— Чим було продиктоване ваше бажання створити тенісну школу?

— Головний стимул — моя любов до дітей, а також до спорту загалом та тенісу зокрема. У моєму житті це все взаємопов’язано.

— Як часто поміж дітей, які тренуються у вашій школі, з’являються справжні таланти?

— Неймовірний талант, самородок — трапляється раз на сто осіб. А просто обдарованих дітей — багато. Щоправда, самого таланту, щоб стати класним тенісистом, — замало. Потрібні відповідні умови, наполегливість, терпіння, у першу чергу, батьків, яким разом зі своїми чадами потрібно пережити гіркоту поразок і радість перемог.

— Можете похвалитися своїми учнями?

— У нашій школі є дітки, які добре грають, але називати їхні прізвища я не буду. Після таких заяв батьки починають думати, що в них росте суперзірка, і це починає заважати і тенісу, і кар’єрі, і тренуванням. Свого часу я мала необережність сказати, що одна дитина в майбутньому стане номером один у світі, а інша — взагалі тенісний геній. Договорилася. Батьки вирішили, що прийшов час із десятилітньою дитиною «варити воду». Додам, що «зіркова хвороба», як правило, розпочинається саме з батьків.

— А яку мінімальну суму необхідно мати, щоб серйозно займатися тенісом?

— Відповісти на це запитання складно, адже в різному віці дітям доводиться по–різному тренуватися. Зовсім маленькі займаються по півтори години вдень, тричі на тиждень. Тоді як старші працюють значно більше.

— Але ж якісь цінові орієнтири мають бути?

— У нас одне заняття в середньому коштує 100 гривень, а для виїзду на турнір до ближнього зарубіжжя слід мати хоча б 1000 доларів. Їздити в далекі країни не варто, бо дуже дорого (сміється).

— Усі тенісисти–професіонали мають знати англійську мову. У вашій школі дітей цьо­му навчають?

— Ні, в нас суто тенісна школа.

«Із парою зараз складно»

— Уже не за горами літні Ігри–2012 в Лондоні. Якщо Олена й Катерина потраплять на олімпійський турнір, чи зможуть вони повторити пекінське досягнення, коли вони посіли четверте місце в парному жіночому розряді?

— Можуть повторити, а можуть і перевершити.

— Щоб підкорити Лондон, дівчата, напевно, сконцентруються саме на парних виступах?

— ...Із парою зараз складно.

— Чому?

— Між дівчатами виникло тимчасове непорозуміння.

— Наскільки серйозне?

— Так буває у родичів — сьогодні ми розуміємо одне одного, а завтра сваримося. Хіба ви в дитинстві не «воювали» зі своїм братом чи сестрою?!

— А хто має виступити миротворцем у стосунках між сестрами?

— Обставини. Повірте, ми всі докладаємо зусиль, аби жити дружно.

ДОСЬЄ «УМ»

Бондаренко (Ісакова) Наталя Володимирівна

Майстер спорту СРСР з тенісу. Заслужений тренер України.

Тренер дитячої спортшколи олімпійського резерву з тенісу; керівник Тенісної академії сестер Бондаренко (с. Красилівка Броварського р–ну Київської обл.). Наставник українських тенісисток, своїх дочок Олени та Катерини Бондаренко.

Народилася 12 листопада 1962 р. в м. Рига (Латвія).

Закінчила Львівський державний університет ім. І. Франка (економічний факультет) та Київський інститут фізичної культури та спорту.

Заміжня. Виховує п’ятьох дітей. Старші дочки — тенісистки Валерія, Олена й Катерина; двійню народила у червні 2010 р.