Смертельна халатність

Щороку від серцевих недуг помирає близько півмільйона українців — це більше, ніж від усіх видів раку, туберкульозу та СНІДу разом узятих. Як зазначає директор Київського міського центру серця Борис Тодуров, серцево–судинні захворювання — це вже не соціальна проблема і не питання локального масштабу, а проблема національної безпеки. Це ненормально, коли в країні гинуть люди, яких цілком можна було б урятувати... Проблема в тому, що самі люди в нашій країні не звикли звертатися до лікарів, коли ще можна убезпечитися вiд хвороби. Як правило, до лікарень приходять уже тоді, коли хвороба прогресує. Як наслідок — тривалість життя скорочується, а показник смертності зростає. Фахівці переконані: аби змінити страшну статистику, потрібні насамперед зміни у свідомості наших співгромадян.

Що тобі дорожче — машина чи серце?

За кількістю серцево–судинних хвороб наша країна посідає перше місце в Європі. До Всесвітнього дня серця фахівці з медицини оприлюднили невтішну статистику: дві третини дорослого населення України має діагноз «серцево–судинні захворювання».

На думку медиків, 80% усіх випадків передчасної смерті від серцево–судинних захворювань можна попередити. Для цього треба лише знати стан свого здоров’я та дотримуватися «правил безпеки» у способі життя, режимі харчування тощо. Достатньо просто звернутися до лікаря, проконсультуватися, зробити відповідні аналізи. Такі дослідження допоможуть виявити захворювання на ранніх стадіях, коли лікування буде найбільш ефективним. Якщо ж патології немає, можна буде оцінити відповідні ризики. Серед ризиків можуть бути підвищений артеріальний тиск, високий вміст холестерину в крові, надмірна маса тіла, паління, наявність супутніх захворювань, зокрема — цукрового діабету.

Утім прості, на перший погляд, рекомендації медикiв чомусь здаються українцям надто важкими. Зазвичай, поки «грім не гряне», пацієнт із хворим серцем не з’явиться в лікарні для обстеження.

«Якщо людина двічі на рік відвозить на техогляд свою машину, то чому вона хоча б раз на рік не перевіряє своє здоров’я? Якщо людина слідкує за станом своєї машини, замінюючи фільтри чи гальмівні колодки, то чому вона приходить до лікаря вже тоді, коли її серце майже зупинилося?» — риторично запитують українські кардіологи. Відповіді немає, але є певні припущення: для наших громадян автомобіль має більшу цінність, ніж власне здоров’я. А за таке легковажне ставлення до життя доводиться дорого платити.

«Наше завдання — не бігти за потягом невиявлених хворих, а намагатися робити все можливе, аби реальних хворих стало менше. Їх кількість може дійсно зменшитися наполовину, — переконаний головний позаштатний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «Кардіологія» Юрій Сіренко. — Головне — звернути увагу людей на те, що здоров’я — найголовніша цінність у житті. А буде здоров’я — буде все інше».

П’ять хвилин, щоб урятувати життя

Серцевий напад може статися будь–де і будь з ким, незалежно від віку та соціального статусу. Не так давно в українських школах діти помирали від несподіваних нападів просто посеред уроків, а такі випадки на робочих місцях або просто на вулиці — взагалі не рідкість. За словами старшого наукового співробітника Українського науково–практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України Віталія Крилюка, коли в людини зупиняється серце, оточуючі мають лише 5—6 хвилин, щоб своїми діями встигнути врятувати життя. Однак не кожен уміє надавати такого роду допомогу, а головне — не кожен знає, що і як потрібно робити. Цього намагаються навчати в загальноосвітніх закладах та автошколах, однак ці знання, як зазначають медики, є суто номінальними. Теоретично українців ніби й навчають, як поводитися в екстреній ситуації, але на практиці найчастіше виявляється, що людина все–таки не здатна адекватно застосувати ці знання.

У Європі проблему розв’язують дорого, але дуже ефективно. Там існує практика розміщення спеціальних автоматів iз дефібриляторами у місцях скупчення великої кількості людей. Дефібрилятор — це апарат, який усуває порушення серцевої діяльності шляхом дії на серце електричних імпульсів. Якщо у когось раптом зупинилося серце, то будь–хто з перехожих, навіть без спеціальних знань зможе надати допомогу, просто слідуючи голосовим підказкам апарата. Нині таку практику планують запровадити й в Україні, що є особливо важливим у світлі проведення в нашій країні Євро–2012. Лікарі кажуть, що іноземці, які приїдуть до України, мають відчувати себе тут безпечно та бути впевненими, що «в разі чого» зможуть отримати кваліфіковану медичну допомогу.

Ксенія ЛИТВИН

ДО РЕЧІ

Щоб привернути увагу до ситуації з серцевими захворюваннями, в регіонах України було проведено Тиждень серця. Під час акцій лікарі обстежили більш ніж 12 тисяч людей, половина яких — кияни. Згідно з результатами, серед обстежених в обласних центрах підвищений тиск мали 44% українців, а у столиці — 40%.

Є ПРОБЛЕМА!

В Україні діють 22 центри серцево–судинної хірургії, але лише шість iз них роблять близько 200 операцій на рік чи хоча б одну на день. Це всього лише 30% від необхідної кількості операцій. Борис Тодуров зазначає, що ситуація в усіх містах, крім столиці, є доволі «плачевною»: більшість кардіооперацій виконується в Києві, хоча медичні центри, здатні виконувати такі операції, мають бути як мінімум у кожній області.