Кафкіанський гамбіт: від Краснагоракаї до Пашковського?
Схоже, Ласло Краснагоркаї — це угорський Франц Кафка. Назва роману «Меланхолія опору» (К.: Комора, 2025) цілком могла би бути підзаголовком до «Процесу». >>
Превентивна публіцистика
06.10.2011
Творчість неординарної особистості XX століття Миколи Руденка вперше дослiдив iз точки зору превентивностi публiцистики Олександр Михайлюта у своїй монографiї «Вiдкриття Миколи Руденка». Вона є оригiнальної працею i присвячена публiцистичному доробку видатного українського мислителя, лiтератора, правозахисника, Героя України, лауреата Шевченкiвської премiї, дiйсного члена Української вiльної академiї наук (США).
Дослiдження мiстить три роздiли, висновки та додатки. Особливий iнтерес, на мiй погляд, становлять пiдроздiли «Джордано Бруно — Микола Руденко: iсторичнi аналогiї протесту», «Осмислення «Капiталу» Карла Маркса — сила думки проти викликiв догматизму», «Микола Руденко — провiсник громадянського суспiльства в Українi», «Листи на Україну» Миколи Руденка з радiо «Свобода».
Загалом, документальна книга охоплює основнi працi літератора в царинi публiцистичної думки — «Енергiя прогресу», «Гносис i сучаснiсть», а також автобiографiчний роман «Найбiльше диво — життя». Автор показує громадянську позицiї Миколи Руденка, його складний життєвий шлях в iнтер’єрi жорстокого XX століття — як послiдовного борця за справедливiсть, як генiального дослiдника школи фiзичної економiї на засадах антропокосмiзму. Превентивна публiцистика Руденка, переконує автор, — це глибокий аналiз першопричин тупикового напряму розвитку СРСР, розмисли щодо мiсця i ролi України у свiтi та окреслення iдеї гармонiї з природою, що дозволить людству подолати економiчнi та екологiчнi виклики часу. При цьому монографiя виявляє силу думки i наукових передбачень Миколи Руденка, що базуються на вченнi Пiфагора «Бог є Природа. Природа є Бог», проти догматизму i партiйної бюрократичної системи, яка не могла не зазнати катастрофи.
Практична цiннiсть видання «Вiдкриття Миколи Руденка» — в акцентуваннi уваги науковцiв у галузi засобiв масових комунiкацiй на вивчення малодослiджуваного напряму превентивностi української публіцистики. Тому дана праця може бути використана при запровадженнi спецкурсу для студентiв–журналiстiв. Наприкінці хотілося би зауважити, що монографiя Олександра Михайлюти засвiдчує неординарнiсть наукових розмислiв Миколи Руденка та боротьбу передової iнтелектуальної думки в Українi проти догматизму в часи СРСР, спонукає сучасну владу до розв’язання назрiлої проблеми — створення Інституту фiзичної економiї.
