Ні достукатись, ні перелізти

Українці кажуть: якби знав де впадеш — підстелив би соломи. Зазвичай цю приказку вживають тоді, коли вже пізно «стелити» собі якийсь захист. У даному ж випадку сталося навпаки. Перед початком нинішньої сесії навпроти центрального входу до будівлі Верховної Ради поставили міцну металеву загорожу заввишки два метри. Паркан звели на краю зеленого газону Маріїнського парку — впритул до облицьованого плиткою майданчика перед парламентом.

Від минулого тижня це єдиний захист Верховної Ради від обурених натовпів: як писала «УМ», невеличкий металевий парапет, який стояв на самій площі перед ВР, знесли «афганці». Тепер, якби не було двометрової загорожі, Верховна Рада залишилася б узагалі беззахисною. Отож виходить, що «солому» постелили вчасно.

Є припущення, що надалі пікетників не пускатимуть саме за цю — потужну — огорожу.

«Україна молода» спробувала дізнатися, хто й навіщо встановив паркан навпроти Верховної Ради, а також чи є в цьому політична складова. Виявилось, що загорожу будували начебто без відома парламенту та столичної влади...

Хто від кого відгородився?

Підготовка статті почалася ще місяць тому. Весь цей час редакція чекала відповідей від київської влади та підконтрольних їй структур. Листування склалося у кращих традиціях бюрократії: довго чекаєш — але отримуєш відписку.

Звісно ж, запити були адресовані не лише київським чиновникам, а, в першу чергу, Верховній Раді. Бо головна думка, яка з’явилася після спорудження паркана, — що його зведено для захисту депутатів від народного гніву. Парламентські аналітики легко могли передбачити, що ця осінь видасться гарячою на протести. Люди виходять висловити невдоволення і політичними процесами (наприклад, резонансними політичними судами), і соціальними реформами (акція «афганців» проти закону щодо скасування пільг — лише перший приклад). Постає логічне запитання: чому б парламентській більшості й не захиститися від очікуваного наступу?

Проте в парламенті відреклися від загорожі, заявивши, що ділянка землі, на якій встановили металевий паркан, належить іншому власнику. «Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Грушевського, 5, для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку Верховної Ради України виділено площу перед центральним входом до будівлі на відстані 9 метрів від фасаду до межової лінії на площі Конституції. Земля, яка знаходиться за цією лінією, належить Центральному парку культури і відпочинку м. Києва», — йдеться у листі Григорія Сітайла, керуючого справами апарату ВР на адресу «УМ».

Керівництво парламенту в публічних коментарях теж зняло з себе відповідальність за спорудження «мегатину». Голова Ради Володимир Литвин сказав, що вперше побачив паркан за день до відкриття сесії, коли йшов на зустріч із парламентаріями з Японії. «То не Верховна Рада, вона не має до цього абсолютно ніякого відношення, — заявив Литвин у перший день сесії, відповідаючи на запитання «УМ». — Верховна Рада має невеликий паркан, який уже давно було споруджено, який ні у вас, журналістів, ні в кого іншого не викликав заперечень (ідеться про парапет, який було знищено минулого тижня. — Авт.). Це питання до міської влади».

Груша — не яблуко: вона розбрату не приносить

Цікаво, що Верховна Рада експлуатує для своїх потреб значно ширшу ділянку, аніж вказані 9 метрів. Парапет, який до минулого тижня стояв навпроти центрального входу, було встановлено на відстані приблизно 20 метрів від фасаду. Тобто депутати «відтяли» трохи землі в столичного парку. Якби подібне сталося з Кайдашами, котрі чубилися за грушу, що виросла на межі двох обійсть, твір Нечуя–Левицького міг закінчитися значно сумніше... Утiм державні розпорядники землі вирішили не чубитися ані за груші, ані за квадратні метри.

Отримавши відповідь від апарату ВР, «УМ» звернулася до адміністрації Центрального парку культури і відпочинку. Проте там заперечили свою причетність не лише до зведення загорожі, а й до земельної ділянки, про яку йшлося у листі від апарату ВР. «Територія, про яку йде мова в інформаційному запиті, не підпорядкована Центральному парку культури і відпочинку. Враховуючи вищевикладене, повідомляємо, що питання, з яким ви звернулися до дирекції парку, виходить за межі нашої компетенції», — відповів директор парку Микола Скиженок.

Виходячи з цього, можна поставити ще й таке питання: якій юридичній структурі належить земля навколо будівлі парламенту? Та й узагалі цікаво дізнатися, на кого «розписані» столичні парки. Утiм повернемося до основної теми.

Градоначальник теж не в курсі

Спілкування зі столичними органами влади аніскільки не прояснило ситуацію з парканом.

Теоретично, київська влада могла піти на зведення паркану задля турботи про Маріїнський парк. Весною з трав’яного «п’ятачка» парку поруч із ВР виселили представників православної церкви Московського патріархату, які ще кілька років тому несакціоновано встановили намети і проводили там літургії, молебні тощо. Після демонтажу наметового «храму» працівники «Київзеленбуду» застелили «парламентську» частину парку новим дерном, висадили клумби.

Двометрова загорожа, очевидно, мала б урятувати флору Маріїнського парку від витоптування під час політичних акцій. З іншого боку, «аргумент благоустрою» при зведенні плоту можна було використати якраз із політичною метою. Проте ці версії залишились не підтвердженими: листування зі столичною владою не дало результату.

Київська міськдержадміністрація, якою керує ставленик Банкової Олександр Попов, переадресувала запит «УМ» на скриньки Печерської райдержадміністрації та Головного управління контролю за благоустроєм столиці. Печерська РДА, у свою чергу, переправила запит комунальному об’єднанню «Київзеленбуд».

«Київзеленбуд» відповів, що не виступав замовником робіт зі встановлення огорожі «і ніякою інформацією з цього приводу не володіє».

Головне управління контролю за благоустроєм КМДА офіційно відповіло нам, що не видавало дозволу на зведення паркана біля Верховної Ради. При цьому перший заступник начальника управління Сергій Роменський чомусь використав у своєму листі термін «тимчасове порушення благоустрою» — словосполучення, яке застосовують, приміром, до зелених дерев’яних загорож, що встановлюють довкола об’єктів будівництва. Погодьтеся, міцна металева конструкція, яку вкопали у землю Маріїнського парку, не скидається на «тимчасову».

«Згідно з Правилами благоустрою м. Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 р. №1051/1051, Головне управління контролю за благоустроєм надає дозволи (ордери) на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення. Інформуємо, що звернень щодо видачі дозволу (ордеру) на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення за вказаною адресою не надходило. Дозвіл (ордер) не видавався», — йдеться у відповіді управління.

Отож, крім усього іншого, постає питання: чи можна вважати новий паркан законно встановленим, якщо замовник робіт (хто б ним не виявився) не просив дозволу у профільної структури — управління з благоустрою?

«Тьху на вас, що відгородилися!..»

Від минулого тижня паркан виконує вже й політичну функцію, навіть якщо він був задуманий як щит для клумб. Органи правопорядку продовжили старі металеві парапети, які стоять ліворуч і праворуч від центрального входу, аж до самого парку — до двометрової загорожі. Пост міліції також перенесли на кілька метрів ближче до парку. Тепер на цю частину площі не можуть вийти ані демонстранти, ані звичайні перехожі. Люди, які проходять повз металеві грати, плюються: «Тьху! Вирішили відгородитися від народу...»

Наразі ж, якщо сприймати за чисту монету інформацію з отриманих листів — відповідей на офіційні запити «УМ», можна подивуватися: яким чином у столиці України, перед носом Верховної Ради, невідомі особи спромоглися встановити величезний паркан? До того ж ніби без відома Київської міської та Печерської районної адміністрацій. При цьому контролюючі структури не видавали для цього відповідного дозволу... У це не дуже віриться. Тому висловлюємо сподівання, що після виходу цього матеріалу органи влади допоможуть встановити структуру, яка звела паркан на межі площі Конституції та Маріїнського парку.

ДОВІДКА «УМ»

Історія «політичних» парканів Печерська

Українські органи влади не вперше намагаються відгородитися від вуличної демократії додатковими «берлінськими стінами».

«Політичні» паркани почали з’являтися в Україні у 2000 році — із загостренням антипрезидентських акцій. Тоді на майдані Незалежності почалася реконструкція — і учасників акції «України без Кучми» витурили з центральної площі. Майдан оточили зеленим дерев’яним парканом, й «УБК» зі своїми наметами перебралася на тротуар Хрещатика. У таборі опозиції заявили, що загорожу поставили для того, щоб угамувати епіцентр маніфестацій.

У 2001 році такий самий зелений паркан виріс біля будівлі Міністерства внутрішніх справ, на вулиці Богомольця. Дев’ятого березня, коли колона демонстрантів проходила біля МВС, загорожу знесли — за нею не виявилося жодних будівельних робіт. Фасад МВС закидали яйцями.

У 2004 році, перед першим туром президентських виборів, Центральну виборчу комісію (точніше — будівлю Київської обласної держадміністрації, де розташовується ЦВК) обнесли високою металевою загорожею. Під час масових акцій у дворі Центрвиборчкому, за парканом, стояли БТРи та інша військова техніка, ховалися спецназівці. ЦВК стала неприступною для демонстрантів, хоча ще за тиждень до першого туру там відбувся стотисячний мітинг прихильників Ющенка. Утім основні акції Помаранчевої революції проводилися в інших місцях — на майдані Незалежності, біля адміністрації Президента, Кабінету Міністрів.

У 2005 році, прийшовши на посаду Президента, Віктор Ющенко доручив знести невеличку загорожу, яка стояла там у часи Кучми. Через кілька років на Банковій з’явився вищий, міцніший паркан. Влада хотіла перетворити площу між секретаріатом Президента та Будинком із химерами на місце для прийому іноземних делегацій, інших церемоній. Спорудження загорожі мотивували заходами безпеки. Залишаються паркани там і зараз.

У 2010 році працівники міліції ліквідували наметовий табір підприємців на майдані Незалежності, пояснивши це підготовкою до Нового року. Щоб унеможливити наступні акції, площу обнесли тимчасовою металевою загорожею, на периметрі виставили правоохоронців.

ПОЗИЦІЇ

Київська міськдержадміністрація розробила проект документа, який установить низку обмежень при проведенні масових акцій у столиці. У проекті йдеться: «Масові заходи поблизу будинків, у яких розміщені державні органи влади та органи місцевого самоврядування, можуть проводитися на відстані від них не менш як 100 метрів, якщо інше не передбачено відповідними рішеннями цих органів, або у спеціально відведених для цього місцях».

Цей документ ще має пройти через затвердження Київрадою.