Агрохолдинги чи фермерство

Нещодавно на українському телебаченнi пролунало повiдомлення про те, що Верховна Рада України нарештi розробляє проект земельного банку України. Вiн видаватиме кредити пiд 1% рiчних, а на його створення просять 20 млрд. гривень. Для порiвняння: європейськi банки i кредитнi спiлки видають своїм аграрiям кредити пiд два–чотири вiдсотки. Незрозумiло, чи буде український земельний банк давати кредити пiд заставу врожаю, як це роблять зернотрейдери. Також не обґрунтовано, навiщо така велика сума — 20 млрд. гривень. Земельний банк обiцяли створити ще в 2003 роцi для пiдтримки власникiв земельних паїв, щоб вони не йшли iз землi i звiльнилися вiд зернотрейдерської кабали. Той мiльярд гривень, який видiляють зараз аграрiям iз бюджету, i мав iти аграрiям–пайовикам через банк.

Мабуть, такому земельному банку, який пропонує Верховна Рада, конкурувати iз зернотрейдерами буде важко, i потужної фермерської верстви в Українi не буде. Замiсть того створюють групу великих землевласникiв. Це й не дивно — склад нинiшньої Верховної Ради — це багатi люди, якi вiдстоюють iнтереси великих агрохолдингiв. Сiльське господарство на основi великих сiльгоспфiрм призведе до зростання цiн на сiльгосппродукти. Вже були стрибки цiн на олiю в 2008 роцi, на гречку — в 2010–му. Купiвля урядом України в 2011 р. китайської гречки свiдчить про те, що Кабмiн погано контролює ситуацiю в нашому сiльському господарствi i не хоче або не може примусити агрохолдинги вирощувати те, що потрiбно широким верствам населення, й агрохолдинги займаються тим, що дорого i добре продається — рапс, кукурудза.

Хто може зараз купувати землю? Великi агрохолдинги. Тi власники паїв, якi самi обробляють землю, зараз беруть кредити у зернотрейдерiв для чергового врожаю, тобто грошей для купiвлi землi у нех немає.

Прибiчники продажу земель сiльгосппризначення свiдчать, що на довгостроковiй орендi не можна отримати великi врожаї. Це не так. У Китаї пiсля введення довгострокової оренди вже через два роки врожайнiсть зернових зросла з 26 млн. тонн до 400 млн. тонн. Навiть рiзке зростання врожайностi населенню України нiчого не дасть, бо надлишки зерна йдуть на експорт, а прибуток вiд нього отримують зерноторгiвцi. Великих орендаторiв зараз можна класифiкувати на два види — тi, якi займаються комплексним землеробством, у тому числi й вирощуванням овочiв, тваринництвом, i тi, якi займаються нетрудомiстким сiльським господарством: посiяв, вiджнивував, продав. Такi господарства не вимагають багато робочої сили. А от села, розташованi в зонi дiї таких агрохолдингiв, спустошуються. Якщо земля перейде у приватну власнiсть, варто розробити чiтку систему збереження чорноземiв. Уже зараз у газетах можна зустрiти оголошення про продаж чорнозему як будiвельного матерiалу — для ландшафтного дизайну. Треба заборонити вивезення чорнозему на експорт. У Захiднiй Європi сiльське господарство засновано на малому та середньому фермерствi — до 80 гектарiв. В Українi треба дозволити мiсцевим сiльрадам збiльшувати до 800 гектарiв паї тих людей, якi самi обробляють їх за рахунок покинутих земель (таких по областях близько 7 вiдсоткiв).

В. ЯКОВЛЄВ