У серпні «УМ» радісно анонсувала, що ХІІ Всеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» відбудеться! Заплановано дійство було на 21—25 вересня у Чернівцях, де, власне, легендарна подія і зародилася. Проте не так сталося як гадалося. Спливають у небуття 20–ті числа вересня, а у Чернівцях ніякого музичного перформенсу не спостерігається. Виявляється, проведення фестивалю відтермінували на два місяці. За останньою інформацією, «Червона рута» відбудеться 17—20 листопада вже в Києві. Виконавчий директор фестивалю Мирослав Мельник у розмові з «УМ» зазначив, що причиною змін стала тривала бюрократична процедура, оскільки у бюджет «Червоної рути» закладено тільки державне фінансування. «Чому ми перенесли дати з вересня? По–перше, у плані роботи Міністерства культури цього заходу на третій квартал не було. По–друге, якщо ми отримуємо бюджетне фінансування, то це означає, що треба проходити тендери, а це займає час», — пояснив Мирослав Мельник. До Києва фест переїде знову–таки через фінансові питання: так вдасться зменшити видатки на конкурсантів та технічне обладнання.
У Києві «Червона рута» займе одразу три майданчики. У двох iз них — конгрес–холі президент–готелю «Київська Русь» та в «Театрі на Липках» — відбуватимуться 12–годинні конкурсні марафони (загальна місткість залів — по 500 місць у кожному приміщенні). У третьому — це Театр оперети — пройде шестигодинний гала–концерт.
Як уже повідомляла «УМ», ХІІ «Червона рута» прийме рекордну кількість конкурсантів — 850 порівняно з традиційними 350. Змагання пройдуть відразу в шести музичних жанрах (популярної, рок–, сучасної танцювальної, акустичної, іншої музики, українського автентичного фольклору). Особливу увагу цьогорічної «Червоної рути» спрямовано на український автентичний фольклор — він буде представлений відразу в трьох напрямах. І це при тому, що зароджувався фестиваль як рух сучасної молодіжної музики. Проте, включивши в програму національну автентику, оргкомітет витримує іншу традицію — пісня має бути українською (це стосується не тільки мови виконання). Не слід забувати, що завдяки національній визначеності в новій молодіжній музиці фестиваль «Червона рута» свого часу розбудив в українському слухачеві національну свідомість.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
