КРОКом руш!

Учора від київських берегів відчалив пароплав, наповнений незвичайним вантажем. «Принцеса Дніпра» — так називається судно, що виконує цю місію, — везе мультфільми й на найближчі дев’ять днів стане ареною вже легендарного фестивалю «КРОК». На його борту покажуть більше 300 анімаційних фільмів, 137 з яких — у конкурсній програмі. Програмний директор «КРОКу» Алік Шпілюк, каже, що такого ажіотажу навколо участі у фестивалі ще не було: загалом свої заявки надіслали аніматори з 50 країн, після ретельного відбору й перегляду 800 (!) мультфільмів статусу учасників набули 37 країн. Творчі колективи від Австралії і до Японії змагатимуться за Гран–прі фестивалю за кращий фільм (грошова премія п’ять тисяч доларів), здобуватимуть призи журі й спеціальну відзнаку імені Олександра Татарського «Пластилінова ворона». Анімаційні роботи оцінюватиме міжнародне журі такого складу: письменник Андрій Курков (Україна), аніматор Нельсон Лоурі (США), режисери Джоана Тосте (Португалія), Святослав Ушаков (Росія), Анрі Хайцик (Франція).

«КРОК», здебільшого, — «плавучий» фестиваль, найактивніший період його життєдіяльності відбувається на воді. Хоча є ще й наземна частина: коли фестиваль приймає українська сторона (відомо ж, що «КРОК» через рік відбувається і в Росії), за кілька днів до його початку у київському Будинку кіно проводять мульт­покази для школярів. У період з 24 вересня по 3 жовтня «КРОК» робитиме зупинки у Запоріжжі, Херсоні, Севастополі та Одесі, де також проводитимуть сеанси фестивальної програми (так що слідкуйте за культурними новинами ваших міст). І вже в середині січня, знову в Києві, презентують програму «АнімаКРОК. Зупинка за вимогою»: три дні у Будинку кіно проходитимуть покази й майстер–класи.

Хоча не все так чудово в нашому анімаційному королівстві. Щоразу «КРОК» стає приводом розмови, чому в Україні не розвивається колись дуже популярний і затребуваний напрям. Цього разу зі звичної дискусії виокремлюється ще й така тема — загроза перервати традицію. XVIII «КРОК» святкує чимало знакових ювілеїв: 70–річчя Юрія Норштейна («Їжачок у тумані»), 70–річчя Едуарда Назарова («Жив–був пес»), 75–річчя студії «Союзмультфільм», 80–річчя Давида Черкаського («Острів скарбів»), 90–річчя Романа Качанова (серія про пригоди Чебурашки і Крокодила Гени), 100–річчя Ірини Гурвич. Але це свято з присмаком гіркоти, переконує Юрій Норштейн, почесний президент «КРОКу», народний артист РФ. «У нас з’явився директор «Союзмультфільму» — із нашого середовища нами же висунутий Микола Маковський. Але на нього звалилася важка ситуація: «Союзмультфільм» просто здох, і його треба спробувати реанімувати. Зараз роблять спроби отримати гроші, крім того, треба набирати новий корпус — а це абсолютно трагічна , жахлива реальність. Немає професіоналізму! Коли постало питання, хто викладатиме, то з’ясувалося, що викладачам, які володіють школою класичної анімації, — за 70», — виокремив він проблематичні моменти російської анімації, багато з яких знайомі і його українським колегам. «У нас у тисячу разів гірше, — відреагував почесний президент «КРОКу» Давид Черкаський. — Їм хоч пообіцяли гроші, а нам ні. Поки вони (чиновники. — Ред.) не розберуться між собою, до нас їм ніякого діла не буде».

Отримати консультацію, як реанімувати напівмертву анімаційну галузь в Україні, на «кроківському» кораблі можна у продюсера Макса Ховарда, який працював над створенням таких фільмів як «Король Лев» та «Красуня й чудовисько». Спеціальний гість фестивалю дасть майстер–класи на тему побудови сюжету та продюсування фільму. «УМ» топ–менеджер студій Disney, DreamWorks та Warner Bros. певні рецепти уже надиктував — ними газета поділиться в п’ятничному інтерв’ю.

ПРЯМА МОВА

Від Гурвич і до Лавринишина

Програмний директор «КРОКу» Алік Шпілюк розповідає про українські фільми фестивалю

— Розкажіть, будь ласка, про українські мультфільми на «КРОКу».

— Це шість картин у конкурсі, два фільми в інформаційній програмі та ретроспектива одного із засновників української анімації Ірини Гурвич, якій цього року виповнюється 100 років. Із шести конкурсних картин чотири входять до проекту, що курирує Степан Коваль, — «Моя країна Україна»: «Львів», «Опук», «Кримська легенда», «Легедзине». Також покажемо «О, Парі» Олександра Шмигуна.

— «Легедзине» та «О, Парі» демонстрували в рамках ІІ Київського міжнародного кінофестивалю. Тобто це не свіжі анімаційні роботи…

— Фестиваль «КРОК», що відбувається в Україні, збирає фільми за два роки — це роботи знаних режисерів, тобто цьогоріч ми показуємо мультфільми за 2009, 2010 і початок 2011 років. Наприклад, фільм Анатолія Лавринишина «Біла ворона» — абсолютно новий, 2011 року. Відповідно минулорічний «КРОК», той, що проходив у Росії, був фестивалем студентських фільмів.

— Особливою має бути ретроспективна програма. У чому її знаковість?

— Ірина Гурвич разом із Іполітом Лазарчуком зробила перший український анімаційний фільм — «Пригоди перця», знятий у 1930–ті роки. Потім Лазарчук очолив об’єднання анімації на студії науково–популярних фільмів, і Ірина Гурвич від самого початку була там одним із головних режисерів. Її учнями були сьогоднішні метри — Євген Сивокінь, Давид Черкаський. На жаль, доробок Ірини Гурвич сучасному глядачеві невідомий, хоча вона працювала дуже плідно: з кінця 1950–х й до кінця 1980–х років. Ретроспектива Гурвич на «КРОКу» починається з її найбільш знаного мультфільму «Як жінки чоловіків викрадали» й закінчується одним із останніх фільмів «Біла арена», зробленим у 1987 році, за два роки до її відходу від активної творчої діяльності.