Наступ бактеріальних «супермонстрів»

Завдяки досягненням сучасної медицини лікарі навчилися вирощувати нові органи в пробірці, виявляти гени, відповідальні за ту чи іншу патологію, використовувати наночастинки для прицільної боротьби з «неправильними» клітинами та рятувати пацієнтів, які ще 5–10 років тому вважалися безнадійними. Утім про повну перемогу над хворобами не йшлося раніше і не йдеться зараз. Не в останню чергу — через неправильне, надмірне та нераціональне застосування антибіотиків. Адже ті патогени, які вціліли після сутички з антимікробними препаратами, набули резистентності (тобто стійкості) до дії цих ліків. І коли захворювання в чергового пацієнта спричиняють саме такі мікроби, традиційні антибіотики виявляються безсилими. Добре, коли медпрацівники проводять дослідження на чутливість бактерій у цієї конкретної людини до різних ліків, виявляють резистентність і підбирають препарати, які ще діють. Набагато гірше, коли такі аналізи не проводять, призначають хворому стандартні ліки, а через деякий час помічають, що хвороба не стихає, а навпаки, прогресує. Часом трапляються бактерії, настільки загартовані в боях із ліками, що з цими мікробами не може впоратися жоден препарат, і хвороба закінчується летально. На жаль, таких випадків у всьому світі стає дедалі більше...

Спалах епідемії з паличкою Е.coli в Німеччині — результат нерозумного застосування антибіотиків

Про те, що інфекції, стійкі до дії антибіотиків, становлять серйозну небезпеку, лікарі говорять уже не перший рік. Спеціалісти Всесвітньої організації охорони здоров’я доносять інформацію до кожної країни, виступають із попередженнями, дають рекомендації. Але, незважаючи на всі зусилля фахівців, переламати процес постійного збільшення кількості резистентних інфекцій поки не вдається. Адже препарати, які колись були на вагу золота і які призначали тільки тому хворому, котрий без цих ліків просто помер би, сьогодні продаються на кожному кроці. І кожен охочий легко може придбати їх без рецепта, застосовуючи і «від нежиті», і «від вуха», і «про всяк випадок».

А коли хворий займається самолікуванням (тієї самої ангіни, наприклад), він у більшості випадків перериває терапію, перестає пити антибіотики раніше, ніж у його організмі помруть «погані бактерії». Як результат — мікроби не гинуть, а лише слабнуть, набуваючи своєрідного імунітету до препарату. «Усе, що нас не вбиває, робить нас сильнішими», — фраза, яка ідеально підходить для цієї ситуації.

«Відбувається неконтрольоване використання лікарських засобів, надлишок вживання антимікробних препаратів, — розповів «УМ» заступник директора з науково–організаційної роботи інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л. Громашевсього АМН України Олег Рубан. — Коли хворий не звертається до лікаря, а самостійно вживає антимікробні препарати, з високою вірогідністю формується резистентна форма збудника, й інфікована людина отримає вже нову його форму».

Причому така зараза може передаватися не лише напряму від хворої особи до здорової. У цей ланцюжок можуть увійти тварини, продукти, забруднені води тощо. «Наприклад, нещодавно в Німеччині був спалах епідемії, спричинений бактерією Е.coli — збудником кишкової інфекції, який узагалі–то належить до умовно патогенних мікроорганізмів, — нагадує пан Рубан. — Чому ми дізналися про цей спалах, чому був такий розголос? Тому що збудник стійкий до дії ліків. Довго шукали джерело. З’ясувалося, на одному з господарств годували велику рогату худобу кормами з додатковим використанням антимікробних препаратів. Як наслідок — формування стійких штамів. У результаті недотримання норм збудник потрапив у воду, а звідти — у людський організм».

За словами фахівця, мультирезистентні інфекції дуже небезпечні як для самого хворого (якого невідомо чим треба лікувати, щоб убити збудника захворювання), так і для людей, що його оточують (і можуть заразитися важко виліковною хворобою). Оскільки проблема стійких інфекцій не нова, на сьогодні створені антибіотики другого, третього рівня, сильніші за своїх попередників. Вони набагато дорожчі за традиційні препарати, але без них у багатьох випадках просто неможливо врятувати життя пацієнта. Утім навіть до цих антибіотиків із часом формується резистентність, і науковцям доводиться розробляти нові ліки, які зможуть убити нових бактеріальних «супермонстрів».

Бактерію треба вбити, а не ослабити

Боротися з проблемою резистентності і просто, і складно водночас, кажуть спеціалісти. З одного боку, існує набір рекомендацій, як запобігти утворенню таких мікроорганізмів. З іншого — пацієнти цих рекомендацій не дотримуються. «Перш ніж призначати лікування, треба з’ясувати, що це за збудник, які препарати зможуть його повністю подолати, а не просто ослабити і залишити в організмі, — каже Олег Рубан. — Тоді лікування буде справді ефективним. Наприклад, при запаленні носоглотки хворий звертається до лікаря. Передусім, у нього мають взяти бактеріологічний посів із носоглотки (матеріал для лабораторного дослідження), а потім призначити спеціальне етіотропне лікування. Після отримання остаточного результату лабораторних досліджень (впродовж 5 — 7 діб) і визначення збудника та чутливості до антимікробних препаратів, лікар може вносити коригування до схеми лікування або взагалі змінити його. Слід зазначити, що інфекції, викликані резистентними штамами, відрізняються більш тривалим перебігом, погіршують прогноз самого захворювання».

Бакпосів потрібний, але роблять його далеко не в кожному випадку. Самі згадайте, коли ви останнє зверталися до лікаря з ангіною, циститом, отитом чи іншою бактеріальною інфекцією. Чи робили вам бакпосів із визначенням чутливості збудника до ліків? Чи, може, призначили стандартне лікування — препарати, які ви вживали і рік, і два, і три тому при аналогічному діагнозі? Невеличке опитування, проведене серед друзів та знайомих, показало, що в більшості випадків спрацьовує другий варіант. Особливо якщо йдеться про сільських пацієнтів. Районні та міські лікарні — із постійною нестачею коштів на реактиви, напіврозваленим обладнанням, виготовленим ще за часів царя Гороха, — не можуть забезпечити необхідний контроль над інфекцією. Тому й чіткої статистики з резистентних форм бактеріальних інфекцій у нас немає, на відміну від США або країн Європи.

Півроку в українському тубдиспансері витримає не кожен

Зрештою, запалення носоглотки — далеко не найстрашніша хвороба, яка має резистентні форми. Минулого тижня ВООЗ виступила з попередженням: у країнах Європи невпинно зростає кількість хворих на туберкульоз, стійкий до дії ліків, і з цим терміново треба щось робити. Особливо це стосується Росії, України та Азербайджану, де, за даними спеціалістів, склалася найважча ситуація. Міжнародні експерти кажуть: для збереження тисяч людських життів потрібна рання діагностика туберкульозу і більш доступне лікування. А вітчизняні фахівці додають: треба обов’язково налагодити ефективну систему моніторингу за стійкістю мікобактерії на всіх етапах лікування і після виписки пацієнта додому.

Як розповів «УМ» Олег Рубан, основні причини виникнення резистентних форм туберкульозу — це відмова хворих від лікування, його передчасне переривання тощо. Туберкульоз лікують довго. Комусь можна приймати препарати амбулаторно, комусь треба провести тривалий час у спеціалізованому стаціонарі. А прожити півроку в українському тубдиспансері — це справжнє випробування, яке витримує не кожен хворий.

«Через незадовільний матеріально–технічний стан протитуберкульозних закладів хворі на туберкульоз нерідко відмовляються від госпіталізації або ж переривають лікування, і в результаті в цих людей виникає стійка форма хвороби, яку важко подолати, — констатує пан Рубан. — Якщо збудник захворювання стійкий до одного препарату, йдеться про резистентність, якщо до багатьох препаратів — про мультирезистентність. Так от, за останніми даними ВООЗ, які ми отримали буквально днями, серед первинних госпіталізованих виявляють 10 відсотків хворих із мультирезистентними бактеріями. А серед пацієнтів, які раніше вже лікувалися від туберкульозу і потрапили до лікарні повторно, уже не 10, а від 20 до 30 відсотків таких випадків. Це дуже багато! Такі хворі потребують спеціальних умов лікування, впровадження в стаціонарах системи інфекційного контролю, облаштування таких закладів спеціальними боксами, системою припливно–витяжної вентиляції. Медперсоналу необхідно забезпечити захист (маски, респіратори тощо). Навіть неспеціалісту зрозуміло, що хворий на мультирезистентну форму туберкульозу має бути в боксі сам. Він не може перебувати в палаті зі «звичайними» хворими, адже інші люди можуть заразитися важковиліковною інфекцією. А це значно зменшить їхні шанси на одужання. Утім цих додаткових вимог, що стосуються стійких форм туберкульозу, не дотримуються в багатьох протитуберкульозних закладах.

На сьогодні підходи до облаштування та покращення матеріально–технічного стану протитуберкульозних стаціонарів уже переглядають, але таких закладів іще замало. Саме за таким принципом побудована та функціонує спеціалізована лікарня в Донецьку. Це, мабуть, єдина установа, де є спеціалізовані бокси для лікування хворих з мультирезистентними формами туберкульозу, впроваджені стандарти здійснення інфекційного контролю, проводиться постійний моніторинг. У решті закладів (навіть у столиці!) цього, на жаль, немає. А мусить бути!».

Щоб не допустити поширення резистентного туберкульозу серед українців, треба не тільки облаштовувати спеціалізовані бокси в лікарнях і видавати медперсоналу засоби захисту. Надзвичайно важливо здійснювати обов’язковий мікробіологічний контроль на всіх етапах лікування і після виписки хворого додому. Лікарі мають знати, що відбувається з пацієнтом через місяць, півроку, рік від моменту виписки. Це важливо, тому що в цієї людини може знову проявитися туберкульоз — наприклад, на тлі перенесеного грипу, застуди, пережитого стресу, коли різко падає імунітет. Виникає загострення, і мікобактерія туберкульозу знову починає виділятися. Такі моменти необхідно відстежувати, аби вчасно починати лікування.

ДО РЕЧІ

Щорічно в країнах Європейського Союзу щонайменше 25 тисяч людей помирають від інфекцій, викликаних «супербактеріями» — бактеріями, які не реагують на жоден антибіотик. Як правило, зараження відбувається в лікарняних умовах.

ФАКТ

По всьому Європейському регіону ВООЗ лікарі б’ють на сполох — хворих скоро нічим буде лікувати. Стійкість до антибіотиків сягає безпрецедентних рівнів, а нові ліки з’являються недостатньо швидко.