Паличка Коха на гаманець не зважає

Коли читаєш «страшилки» про туберкульоз у газеті чи переглядаєш черговий телесюжет про епідемію сухот в Україні — це одне. А коли хвороба напряму торкається тебе чи когось із близьких родичів — зовсім інше. Тоді питання «як у лікарню споряджати», «як часто відвідувати», «як не заразитися» тощо стрімко переходять із категорії філософських у групу нагальних, життєво важливих. Шкода лише, що знайти на них відповіді вдається далеко не завжди. Особливо якщо в хворої бабусі чи простого дядька із села немає родичів, які зможуть «витрусити» з лікарів усю необхідну інформацію та відстояти інтереси пацієнта. Та й наявність у хворого «групи підтримки» не гарантує успіху. У цьому на власному досвіді переконалися друзі авторки цих рядків, які більше року тому дізналися про хворобу батька.

«Від ваших ліків я помру швидше, ніж від туберкульозу»

60–річний чоловік збирався влаштуватися на чергову роботу, проходив стандартний медогляд, зробив флюорограму. Лікарі виявили затемнення на легенях і запідозрили туберкульоз. Пацієнта поклали до лікарні, почали лікування. Одразу попередили, що від препаратів може бути ціле гроно побічних ефектів, але це нормально, треба перетерпіти. Іноді чоловік приїжджав додому помитися (бо в лікарні не було для цього умов), часом діти й дружина привозили йому банки з борщем та каструлі з котлетами в палату. І щоразу така зустріч була не стільки радісною, скільки напруженою й тривожною. Адже родичі ніяк не могли отримати чіткої відповіді від медиків — чи є безпечними для здорових людей такі контакти з хворим. Спеціалісти туманно розповідали про живучість мікобактерії туберкульозу (яка може тривалий час жити на одязі, їжі, ковдрі тощо) і про індивідуальну реакцію організму на збудника сухот. Але основна проблема полягала в плутанині з постановкою діагнозу. Фтизіатри не могли з’ясувати, заразний пацієнт чи ні, яка саме в нього форма туберкульозу. І чи взагалі це туберкульоз, а не специфічне запалення легенів чи поєднання пневмонії з якоюсь іншою патологією.

Спочатку аналізи на туберкульоз були «чисті», згодом у мокротинні ніби знайшли паличку Коха, але, за версією одного з лікарів, це було через помилку лаборанта (пробірка для збору слизу була нестерильна). Утім до думки молодого лікаря консиліум не прислухався. Медики вирішили, що хворому треба дати ударну дозу протитуберкульозних ліків — як при активній формі хвороби. Мовляв, якщо це все ж таки «воно», то бактерія помре. А якщо «не воно» — ну що зробиш, буває...

Та коли в чоловіка від такої агресивної терапії почалися великі проблеми з печінкою і нирками, лікарі були змушені переглядати своє рішення, призначати інші препарати, давати підтримку для організму, особливо засоби для захисту печінки... Зрештою, коли минув практично рік лікування в диспансері, а проблеми з дихальною системою остаточно так і залишились, фтизіатр викликав чоловіка на розмову. І пояснив: якщо продовжувати лікування і надалі, можна виростити в організмі таку форму туберку­льозу, яка буде стійкою до наявних антибактеріальних засобів. Тому прийом ліків треба припиняти, із лікарні виписуватися, а там буде видно, чим усе закінчиться. Ясна річ, такий прогноз і неясність формулювання занепокоїли і самого хворого, і його родичів. Що відбувається насправді? Що робити далі? Відповідей на ці запитання вони так і не отримали.

Особливо нерадісно було дружині пацієнта, яка почала кашляти і температурити. Жінка відразу побігла до лікаря, щоб дізнатися, що це — початок туберкульозу чи банальна застуда. Пояснити цього їй не змогли, тому що в районній лікарні немає таких чутливих тестів, щоб виявити сухоти в пацієнтів без виділення мікобактерії та без видимих змін на флюорограмі.

Лікарі сказали, що можливий будь–який варіант, тому запропонували жінці про всяк випадок пройти профілактичне лікування від туберкульозу. Мовляв, краще перестрахуватися, ніж недогледіти. Дали пігулок, відправили додому. Але від отриманих ліків жінці стало дуже погано. Тиждень промучившись від нудоти, діареї та головного болю, вона прийшла до лікаря й повернула решту таблеток зі словами: «Від ваших ліків я помру швидше, ніж від туберкульозу».

Згодом з’ясувалося, що сухот у жінки не було. Просто пощастило...

Нескінченна історія

Фіналу ця історія не має, адже родина 60–річного «туберкульозника» й досі не знає, чим усе завершиться. Виписавшись із лікарні, чоловік живе вдома — із дружиною, сином, невісткою та маленьким онуком. Бактерію в мокротинні лікарі не виділяють, затемнень на легенях не видно, але періодичний кашель і біль у грудях так і не минули. Фахівці не дають гарантії, що людина повністю одужала і що найближчим часом у чоловіка не буде рецидиву. А родина боїться такої невизначеності...

«Знаєш, ми дуже вдячні лікарям за те, що вони зробили для батька, — казала мені донька головного героя «сухотної» історії. — Зрештою, всі препарати для боротьби з бактерією в лікарні видавали безкоштовно, пристойно годували пацієнтів, навіть на Новий рік зробили святкову вечерю. Та й до хворих ставилися нормально. Але вся ця невизначеність, коли неясно, яка хвороба, який ризик підчепити туберкульоз від батька, виділяє він ту бактерію, не виділяє, і взагалі туберкульоз у нього чи щось інше — усе це дуже тиснуло на психіку. Я б не хотіла, щоб інші люди опинилися на моєму місці...»

Коли я попросила знайомого фтизіатра прокоментувати цю ситуацію, той відмовився. Пояснивши, що це було б неетично й непрофесійно. Адже він не лікував пацієнта, не бачив історії хвороби, результатів лабораторних досліджень, рентген–знімків, тому будь–яке твердження було б голослівним. Фахівець лише додав, що з точною діагностикою та призначенням лікування при туберкульозі дійсно можуть виникати труднощі — з об’єктивних причин, а не з вини лікарів. Особливо якщо в їхньому арсеналі не вистачає нормального сучасного обладнання, а рентген–апарат давно пора викинути.

Навіть успішний бізнесмен може підчепити туберкульоз... від таргана

Загалом, як зауважують лікарі, стосовно туберкульозу існує чимало міфів. Один із них, зокрема, полягає в «класовій перебірливості» палички Коха. Навіть сьогодні, коли про сухоти вже стільки написано і сказано в пресі, більшість українців і далі думають, що це хвороба маргіналів, найнижчих прошарків суспільства. Але ця теза давно вже перестала бути правдою, пояснюють експерти програми «Зупинимо туберкульоз в Україні», фінансованої Фондом Ріната Ахметова «Розвиток України». «Жертвою туберкульозу може стати кожен, — коментують фахівці. — Стресові ситуації, неправильне харчування, недостатня кількість сну, забагато часу, проведеного на роботі, наявність хронічних захворювань — це те, що ослаблює імунну систему та робить людину вразливою до збудника туберкульозу. А в умовах епідемії ризик інфікування досить високий (через велику кількість хворих, що виділяють збудник інфекції). Тому захворіти може і маленька дитина, і школяр, і пенсіонер, і людина без постійного місця проживання, й успішний бізнесмен. Тож берегтися треба кожному, незалежно від віку, статків, соціального статусу.

Ще один міф полягає в тому, що заразитися можна тільки від хворого, який на тебе покашляв. Насправді підчепити паличку Коха можна де завгодно: через побутові предмети, сигарети, книжки тощо. Більше того, розносити збудник можуть мухи і таргани».

Щоправда, не кожна людина при контакті з туберку­льозною паличкою захворіє, кажуть медики. Зі 100 осіб захворіє всього п’ятеро. Інші можуть жити з паличкою Коха ще багато років, чекаючи моменту ослаблення імунітету. А далі — стрес, гостра хвороба, прийом ліків–імуносупресорів тощо, і міна уповільненої дії може детонувати.

Що робити в такому випадку? Терміново йти до лікаря. Якщо діагноз підтвердиться, почати лікування. Якщо форма сухот активна, треба обов’язково розповісти про це родичам, друзям, колегам — усім людям, із якими хворий контактував. Їм доведеться також пройти обстеження і, в разі потреби, — курс профілактичного лікування туберкульозу.

Щодо можливості заразитися від хворого, то це питання неоднозначне. «При зустрічі з хворим на туберкульоз, який виділяє туберкульозну паличку в навколишнє середовище, можливі три результати, — кажуть експерти програми «Зупинимо туберкульоз в Україні». — Перший: людина не занедужає й не інфікується. Другий: людина не хворіє, але інфікується (збудник потрапляє усередину організму, проте імунітет «тримає оборону»). Третій: людина занедужує (тривалий, «тісний» масивний контакт, слабкий імунітет). Причому перші симптоми можуть з’явитися і через місяць від моменту інфікування, і через 1—2 роки».

УВАГА!

Захворіти на туберкульоз може кожен! Тому треба терміново звернутися до лікаря, якщо вас турбує:

— кашель упродовж понад 2–3 тижнів

— постійна невмотивована слабкість

— підвищення температури тіла без очевидних причин

— втрата апетиту

— втрата ваги без видимих причин

— нічне спітніння

— задишка

— кровохаркання

ЦИФРИ

Сьогодні близько третини хворих на туберкульоз має стійку форму захворювання (при якій наявні на даний момент ліки в більшості випадків виявляються абсолютно безсилими). Решта хворих проходять тривале лікування (у середньому — близько 8—10 місяців), а після одужання до кінця життя проходять профілактику і уважно стежать за своїм здоров’ям, щоб не допустити повернення туберкульозу.

ДОВІДКА «УМ»

Лікування туберкульозу досить ефективне, але триває 4—8 місяців. Це пов’язано з особливостями мікобактерій. Процес їх розмноження дуже тривалий у порівнянні з іншими мікроорганізмами. Більше того, мікобактерії можуть протягом тривалого часу перебувати й розмножуватися усередині фагоцитів — клітин, які поглинають чужорідні мікроорганізми, і в такий спосіб ховатися від дії протитуберкульозних препаратів. Тому, щоб ліквідувати всі мікобактерії в організмі, лікуватися треба безперервно й не менше шести місяців. На цьому етапі в арсеналі фтизіатрії є щонайменше п’ять ефективних протитуберкульозних препаратів, здатних повністю впоратися з недугою. Але слід пам’ятати, що лікування є найуспішнішим при ранній і своєчасній діагностиці — у такому разі можна досягти 100–відсоткового зцілення. При пізній і несвоєчасній діагностиці, наприклад, коли в легені є розпад, уражена велика ділянка, утворюються каверни, ефективність лікування різко знижується. Повне зцілення таких хворих буває надзвичайно важким чи взагалі неможливим.

ДО РЕЧІ

Економічні збитки від туберку­льозу в Україні становлять 3 мільярди гривень щороку.