Самі виростили — самі з’їмо!

В Україні триває запекла битва за врожай. Але не в колишньому радянському розумінні, що означало заклики до селян збирати колоски без втрат, а в новітньому недореформовано–капіталістичному. Тобто, як на цьому зерні заробити, щоб й інтереси всіх груп врахувати, і галузь остаточно не погубити. Поки що виходить не дуже...

Експортний потік міліє на очах

За статистикою, у серпні експорт зернових з України зріс просто–таки стахоновськими темпами: втричі! Якщо у липні ми продали за кордон 400 тисяч тонн збіжжя, то минулого місяця вже 1,2 млн. тонн. Таким чином за два місяці кордони нашої держави перетнуло 1,6 млн. тонн чи не головного експортного продукту. Хоча торік на цю дату ми мали два мільйони тонн! А оскільки українська влада вже анонсувала небувалий урожай 2011 року та затвердила план експорту 24 млн. тонн, який мав би і казну наповнити, і торговий баланс змінити з мінуса на плюс, виходить черговий провал. Тобто, встигнути реалізувати за кордоном 24 млн. тонн буде ну дуже непросто. За словами голови Української аграрної конфедерації Леоніда Козаченка, щоб вийти на заплановані обсяги, треба продавати 2,5 млн. тонн зерна щомісяця. «Теоретично потужності українських портів дозволяють вийти на такий рівень. Хоча практично Україна виходила на подібний рівень експорту лише одного разу — у 2008 році», — каже Козаченко.

Причина ймовірного провалу експорту лежить на поверхні — це мито на продаж зернових, яке запровадив український уряд на зміну ще гіршій системі квотування і ліцензування. З 1 липня 2011 до 1 січня 2012 року мито на експорт пшениці становить 9% (не менше 17 євро за тонну), кукурудзи — 12% (не менше 20 євро за тонну) і ячменю — 14% (не менше 23 євро за тонну). Високі ставки, а також сподівання з нового року заощадити на податках змушують селян, тих, хто має таку змогу, притримувати свій товар. Тезу, що зменшення експорту залежить від мита, ілюструють дані щодо продажу ячменю — культури з найбільшою експортною ставкою. Якщо торік його продали 1,25 млн. тонн, то нині усього лише 780 тис. тонн.

І в бюджет, і для сім’ї, і на вибори...

Проти мит виступають не лише трейдери, а й Мінагрополітики та Мінекономіки. «За» — Прем’єр–міністр та Міністерство фінансів. Днями Микола Азаров учергове відхилив пропозицію Міністерства аграрної політики відмовитися від мит на зерно, не зваживши на аргументи: трейдери знижують закупівельні ціни на зерно на внутрішньому ринку, скорочуються продажі аграрними господарствами, що і призвело до низьких обсягів зернового експорту. Прем’єр контр­аргументував по–донбаськи: «Нема чого приховувати зерно і занижувати експортну ціну. Мита на зерно не скасують. Сказано — раз і назавжди!». За приблизними оцінками, скасування мита зменшить держбюджет на 3 млрд. грн. Оскільки зараз уряд готується до нових консультацій з МВФ і наступний транш кредиту «стенд–бай» під великим питанням, Прем’єру потрібно поповнювати бюджет. А зробити це Микола Янович вирішив у тому числі за рахунок аграріїв країни.

Існує ще одна, так звана хлібна, версія дій уряду. Зерно, яке через зменшення обсягів експорту залишиться в Україні, коштуватиме дешевше. Відтак нижчою залишатиметься вартість борошна — головної сировини для найсоціальнішого у світі продукту. А оскільки виборча кампанія неофіційно, але де–факто стартує вже найближчим часом, дорогий хліб може відгукнутися нинішній владі відсотками рейтингу. Тому трошки притримати збіжжя задля святої справи — перемоги на виборах — може бути далекоглядним кроком влади.

Ще одна точка зору, зовсім неофіційна, — знижуючи рентабельність бізнесу, влада таким чином «витискає» з нього зайві й неугодні структури, зачищаючи таким чином дорогу для своїх фірм. Які мають у перспективі сидіти на зерновій трубі й отримувати надприбутки. Так звану державну компанію–оператор, яка нібито має домінувати на українському ринку зерна, вважають афільованою до одного з най­ближчих соратників Президента Віктора Януковича Юрія Іванющенка. Щоправда, сам Іванющенко публічно відхрещується від зернового бізнесу.

Втрачаємо більше, ніж заробляємо

За підрахунками Володимира Лапи, генерального директора Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», щороку аграрний сектор приносить до державного бюджету до 10 млрд. доларів. Цього року за рахунок експортних мит бюджет отримав 15 млн. євро, але при цьому втратив близько 800 млн. доларів. «Перспектива аграрного сектору полягає насамперед у експорті, — каже Лапа. — Оскільки зараз відбувається блокування поставок на зовнішні ринки, обсяги експорту різко знизилися. Скажімо, в 2009—2010 роках при загальному врожаї зернових у розмірі
46,03 млн. тонн (це на 4 млн. тонн менше від цьогорічного прогнозу) було експортовано протягом липня–серпня 3,85 млн. тонн зерна. Нині ж ми маємо 1,6 млн. тонн». Як наслідок — за останні два місяці зменшилася на 1,4 млрд. доларів капіталізація 14 українських агропромислових компаній, які котуються на міжнародних фондових біржах. Тим самим перспективи галузі суттєво погіршуються.

По селянину б’є і фактичне скасування відшкодування ПДВ при експорті. В такому випадку, аби аграріям вижити, потрібні дотації з боку держави. За словами Володимира Лапи, «на кожній тонні зерна виробник за рахунок мінімізації податкових платежів економить приблизно 200 гривень. Але якщо підрахувати експортні мита, від 9 до 14 % для різних культур, втрати сільськогосподарських виробників становлять від 200 до 290 гривень за тонну. Незважаючи на наявність пільг, умови господарювання АПК найгірші серед інших галузей економіки за останні 10 років». Зараз аграрії втрачають 300 грн. за тонну за рахунок мита та 150—200 грн. — ПДВ. Відповідно у фермерів не вистачить грошей для польових робіт наступного року. А це призведе до зменшення врожаю на 15—20 %, попереджають експерти.

Якщо уряд усе–таки забере всі обмеження для експорту зерна, ціна відразу піде вгору та відповідатиме вартості в червні. Зокрема, пшениця третього класу з 1500—1600 зросте до 1900—2000 грн. за тонну. Якщо Микола Азаров вирішить скасувати тільки експортне мито, залишивши нульову ставку ПДВ, приблизно з листопада почнеться активний рух на зерновому ринку. Ціни зростуть на 10—15%. А якщо уряд нічого не зробить — ситуація буде складною. «Зараз відбувається збір соняшнику, але він потребує елеваторних потужностей. Відповідно дрібні фермерські господарства, не маючи таких потужностей, викинуть товар на ринок. Чим спричинять обвал цін на ринку зернових та масляничних культур», — каже Володимир Лапа.

...А тим часом ситуацією в Україні повним ходом користуються наші конкуренти з Росії. Вони суттєво збільшують поставки своєї продукції і захоплюють традиційні українські ринки збуту на Близькому Сході та в Північній Африці.

А ТИМ ЧАСОМ...

Порахували — просльозилися...

Через урядові новації та рекордний урожай дохідність виробників зерна у нинішньому році зменшиться удвічі. За підрахунками експертів, якщо торік озима пшениця давала 19% прибутку, то цьогоріч — лише 9%: 120 гривень замість 220 грн. Причинами такої ситуації аналітики називають зростання витрат на виробництво зерна: затрати на міндобрива та паливно–мастильні матеріали збільшилися на половину, на насіння — на 60%, витрати на збільшення заробітної плати — на 32%, на оренду землі — на 20%.

Відтак якщо французький фермер отримає 300 євро прибутку на гектар пшениці, то український — усього 42 євро. Відповідно, знижується конкурентоздатність галузі, яка має один iз найбільших потенціалів розвитку у світі.