Мрійники апокаліпсису

Під чорний костюмний піджак — блідо–блакитна сорочка у «вицвілих» трояндочках, пальці в масивних перстенях, навкруг шиї — жовтий жмаканий шарф. Цей літній чоловік вельми вирізнявся з шеренги десятка спікерів, які минулої п’ятниці презентували майбутнiй український бієнале, видно було — це людина винятково мистецька. Девід Стюарт Елліотт, куратор того, що наразі має тільки назву — «Арсенале–2012», дату проведення — з 17 травня, та місце — 20 тисяч квадратних метрів порожнього виставкового центру «Мистецький арсенал». Девіда Елліотта, британського історика культури та письменника, називають впливовим у світі куратором подібних грандіозних атракцій (він «робив» 17–й бієнале в Сіднеї, є почесним головою лондонського музею Triangle Arts Network), а ще — інтегратором, який представляє світові раніш не знане незахідне мистецтво. Саме з огляду на маловідомість сучасного арту країни вирішено було зменшити ризики й провести бієнале в рік Євро —відвідувачі будуть у будь–якому разі, і буде їх багато.

Наталя Заболотна, гендиректор «Мистецького арсеналу», вірить, що перший національний бієнале «буде проривом України на велику мистецьку арену світу», а запрошені до участі вітчизняні художники «через бієнале отримають квиток у вічність». Утім поки що ні пані Заболотна, ні генеральний конструктор «Арсенале–2012», ні куратор спецпроектів Олександр Соловйов не можуть сказати, хто, за яким принципом та в яких жанрах обиратиме учасників найамбітнішої в країні виставки, а відповідно, від кого з «утримувачів вічності» залежить, матиме художник туди квиток чи залишиться безбілетником. «Важливо, щоб рівень місцевих художників відповідав міжнародному, — обмовився головний куратор. — А також щоб роботи відповідали ідеї, виставковому простору». А ідея така: «Найкращий час, найгірший час. Відродження та апокаліпсис у сучасному мистецтві». «Щоб нарешті почалося в житті людини щось хороше, треба дочекатися, поки вона переживе найгірше», — доступно пояснює густо–чорні барви Девід Елліотт.

Отже, поки що «Арсенале–2012» не має, окрім задуму, двох головних «китів» — грошей та контенту. Ми стоїмо на початку шляху, резюмує Наталя Заболотна, невдовзі за сприяння влади буде створено оргкомітет бієнале і почнеться серйозний пошук спонсорів. Сьогодні у майбутнього національного бієнале жертводавець один, причому іноземний, — компанія JTI. Утім гендиректор «Мистецького арсеналу» виглядає як людина, котра знає, що гроші знайдуться, і багато. «Мріяти треба обережно» — ця фраза пані Заболотної гідна стати менеджерським афоризмом, приростити крила і випурхнути в люди. Нинішня мрія важить 4—5 мільйонів доларів. Принаймні очільниця «Арсеналу» орієнтується на таку вартість московського бієнале — «мобілізуємо всі ресурси», адже «дуже хочеться виглядати на рівні».

ЦИТАТА

«Для успішного бієнале необхідні: 1) міфологія, 2) патріотизм, 3) публіка і, звичайно ж, 4) зміст — для того щоб він став відправною точкою для створення Музею сучасного мистецтва, — розмірковує директор Інституту проблем сучасного мистецтва Віктор Сидоренко. — Важливе і важке завдання — створити міфологію українського бієнале. Так, у Венеціанського бієнале це — канали, у Стамбульського — поєднання двох континентів і давніх імперій».