Не все те золото, що блищить

Не можна сказати, що перемога «Фауста» Олександра Сокурова була передбачуваною, але після того, як 8 вересня на Мострі офіційно представили цю картину, всі зрозуміли, що відбувся переломний момент, і залишалося тільки вірити, що симпатії цьогорічного журі будуть на боці мистецтва (такі побоювання існували через те, що минулого року церемонія закриття фестивалю дещо оскандалилася, адже тогорічний голова журі Квентін Тарантіно віддав «Золотого лева» Софії Копполі, своїй колишній дівчині).

Перемога мистецтва на фестивалі, але не в житті

Оголошуючи резюме журі перед врученням нагород, його голова, американський режисер Даррен Ароновськи, був стриманим, на відміну від церемонії відкриття, коли ошелешив публіку жартом про підмочене ним крісло, адресованим Джорджу Клуні. «Було багато фільмів, які могли би поїхати додому з головним призом, але вони відбудуть iз пустими руками. Хоча 68–й Венеціанський кінофестиваль дав нам привід радіти, адже він показав, що міжнародний кінематограф живий і йому ведеться добре», — прочитав iз папірця Ароновськи перед тим, як світ дізнався, що найкращим став «Фауст», із чим уже визначився фестивальний глядач.

Російські журналісти, акредитовані на фестивалі, сприйняли цю новину, як повідомлення про олімпійську перемогу національної збірної, вітали один одного й посилали додому SMS. Проте сам метр прийняв нагороду не так тріумфально. «Дуже рідко буває, що перемога на фестивалі змінює долю картини… Але політично важливо, що перемогла російська картина. Важливо для статусу країни», — повідомив Сокуров у інтерв’ю РІА «Новости». Сокуров також досить скептично поставився до прокатної історії «Фауста» в Росії. Хоча в його заявах можна прочитати тактичний хід мудрого кінематографіста, стурбованого дефіцитом у бюджеті картини. Перед цим кінематографічна спільнота із заздрістю сприйняла новину, що бюджет «Фауста» склав 12 млн. євро. Але вже після того, як його відібрали у конкурс Венеціанського кінофестивалю, виявилося, що не вистачає коштів на озвучення, тож звернулися до Фонду кіно. За останніми підрахунками, створення «Фауста» коштувало 9, 3 млн. євро. Уже відомо, що російська прем’єра фільму відбудеться в Ульяновську, зараз він бере участь у фестивалі в Торонто.

«Фільм, що змінює назавжди кожного, хто його побачить», — так охарактеризували картину на Лідо. Це справжній мистецький шедевр, який, у першу чергу, вражає візуальними засобами: колористикою, рухом камери, костюмами. Як зізнався згодом режисер, готуючись до зйомок, він багато часу провів у німецьких галереях, звідси — пастельні, золотаві тони в кадрі. Відомо, що «Фауст» закінчує цикл картин, до якого входить «Молох» про Гітлера, «Телець» про Леніна та «Сонце» про японського імператора Хірохіто. У «Фаусті» Сокуров досліджував німецьку ідентичність: «Мені було важливо, що є німецький характер не тільки в лінгвістичному (фільм німецькою мовою. — Ред.) і філософському сенсі, а й у колористичному переломленні». Великою мірою успіх картини базується і на роботі акторів: так, Мефістофеля зіграв культовий у театральних колах Антон Адасинський, засновник пластичного театру DREVO і лауреат низки міжнародних театральних премій.

Крапля політики

Якщо прем’єра «Фауста» наприкінці фестивалю кардинально змінила прогнози щодо претендента на «Золотого лева», то лауреата на звання кращого актора називали вже з перших днів Мостри. «Кубок Вольпі» отримав Майкл Фассбендер за роль депресивного сексоголіка у фільмі «Сором» Стіва Маккуїна. Хоча кінооглядачі все ж сумнівалися, чи наважиться журі віддати бодай якусь нагороду картині, під час прокату якої на афішах великими літерами має бути надруковано «до 16». Проте Фассбендер недарма оголився — як фізично, так і психологічно, створивши багатогранний образ: його герою можна співчувати, можна його зневажати і навіть любити, — що, зрештою, і роблять тисячі прихильниць красеня, який знявся у блокбастері «Люди Х». Нагороду за кращу жіночу роль отримала Діне Йїп. Дивлячись на цю елегантну даму на червоній доріжці, важко було впізнати в ній сіру мишку — 70–річну героїню фільму «Просте життя» Енн Хуї. Взагалі, ця культова режисерка має чудове чуття на акторів: раніше акторську роботу в її фільмі відзначили на Берлінале. А от кращим режисером на Лідо визнали її співвітчизника: Цай Шанцзюнь отримав «Срібного лева» за фільм «Люди гори люди море». Як відзначали оглядачі, ця картина, так званий фільм–сюприз, що стала 23–ю у конкурсі фестивалю, від початку мала всі шанси на відзнаку, оскільки ілюструє тяжке життя робітників у Китаї. Такий вивірений політичний хід.

На жаль, у стрічках новин про венеціанських лауреатів не промайнула Україна. Фільм, що представляв нашу країну — «Земля забуття» франко–ізраїльської режисерки Міхаль Боганім — поступився у змаганні за «Лева майбутнього» роботі «Там» італійця Гвідо Ломбарді.

Отже, жоден iз фільмів, що створили неймовірний ажіотаж навколо 68–го Венеціанського кінофестивалю, не отримав відзнаки. Девід Кроненберг, Роман Поланськи, Джордж Клуні поступилися менш обласканим славою режисерам. Не все те золото, що блищить, — латентне мотто кінофоруму на Лідо.

ПРЕМІАЛЬНІ

«Золотий лев» за кращий фільм — «Фауст», Олександр Сокуров (Росія)

«Срібний лев» за кращу режисуру — Цай Шанцзюнь, «Люди гори люди море» (People Mountain People Sea) (Китай, Гонконг)

Спеціальний приз журі — «Материк» (Terraferma), Емануеле Кріалезе (Італія)

«Кубок Вольпі» кращому актору — Майкл Фассбендер, «Сором» (Shame), реж. Стів Маккуїн (Велика Британія)

«Кубок Вольпі» кращій актрисі — Діне Йїп, «Просте життя» (A Simple Life), реж. Енн Хуї (Ann Hui) (Китай — Гонконг)

Приз Марчелло Мастроянні кращим молодим актору та актрисі — Фумі Нікайдо і Шоте Сометані, «Хіміцу» (Himizu), реж. Сіон Соно (Японія)

Премія «Озелла» за кращу операторську роботу — Роббі Раян, «Грозовий перевал», реж. Андреа Арнольд (Велика Британія)

«Лев майбутнього» за кращий дебют — Lá–bas, реж. Гвідо Ломбарді (Італія)

«Золотий лев» за внесок у кіномистецтво — режисер Марко Беллоккьо