— У фільмі ви граєте радянського інженера, що намагається врятувати від опромінення не лише свою сім’ю, а й жителів Прип’яті, а згодом узагалі божеволіє. Крім того, що ви чудово перевтілилися у цій ролі, ви ще й показали хороше володіння російською. Дається взнаки польсько–радянська дружба?
— Так, ми у школі вивчали російську мову. Хоча для фільму моїх знань було недостатньо. Я додатково займався з українською дівчиною, яка давала мені уроки у Парижі, де я зараз працюю у театральній постановці. Я добре пам’ятаю події 1986 року. Мені було 22 роки, і я пригадую, як ми слідкували за новинами про Чорнобиль, хоча вони були дуже дозовані.
— Як ви готувалися до ролі?
— Той характер, що я відтворив, — це просто плід моєї уяви. Я не працював із точним наочним матеріалом. У фільмі мій герой має сина, з яким він не бачився з часу вибуху. Вони живуть поруч — у різних містах, але не мають про це уявлення. Я думаю, що вони так і не зустрінуться. Адже таке життя — ми часто перебуваємо поряд, але з певних причин людські долі не перетинаються.
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
